Головна

життєві історії

На Різдво ми пішли в церкву, нас не було десь годинки три. І що ви думаєте, свекри вирішили дома не дармувати. – Наталю, ми тут з Павлом Івановичем вирішили вам трохи допомогти, і ялинку розібрали. Для чого вона вам, новий рік же закінчився. Спершу я подумала, що це якийсь жарт, але не побачивши красуні на місці, отетеріла. – Ну як можна було? На саме ж Різдво?
життєві історії 0
Мені 29 років і все своє життя я прожила у Львові. Три роки тому вийшла заміж за чудового чоловіка – Антона, йому недавно виповнилося 30. Сам Антон, поки
– І як тільки могла така у нас з’явитися? Ти, Яне – чорний мов сажа в печі, я також завжди темненькою була, мене часто в дитинстві циганчам називали, а тут, на тобі – біла-булюсінька, ще й кучерява, що гребінця не запхнеш. – Маруся з Яном мріяли про сина, а третьою на світ з’явилася Іринка, ще й зовсім не схожа на батьків. Одна бабуся, мама Яна, знала причину цих біловолосих кучерів
життєві історії 0
– І як тільки могла така у нас з’явитися? Ти, Яне – чорний мов сажа в печі, я також завжди темненькою була, мене часто в дитинстві циганчам називали,
Допомога батьків – постійна тема конфліктів у сім’ї. Наталя дорікає чоловікові, що ось і квартиру їй залишили її батьки, тепер ось машину батько за свій рахунок відремонтував. – А де допомогу від твоїх, – кричить дівчина, – ні грошей на кредит, ні підтримки матеріальної. Тепер ось ще й з ремонтом, хоча обіцяли!
життєві історії 0
Хто такі утриманці? Діти, немічні старці … Так. А ще ті дорослі, яких в дитинстві багато всього дозволяли, допомогали, звикли віддавати найкраще. І які завзято чинять опір необхідності
Чула Олена, що кума її тільки-тільки від дочки, яка в столиці живе, повернулася, та й давай випитувати: як, що, й до чого. А Гануся щаслива, бо має чим похвалитися. В таких хоромах живе її Орися, а чоловік, просто золото, працювати не дає, каву в ліжко носить. Ну пощастило не те слово
життєві історії 0
Чула Олена, що кума її тільки-тільки від дочки, яка в столиці живе, повернулася, та й давай випитувати: як, що, й до чого. А Гануся щаслива, бо має чим
– Бабусю, а тато точно не прийде, – тихенько запитав Дмитрик. – А де ж він живе? – А Ніна Павлівна зі сумом подивилася у вікно. Вона не знала, як сказати дитині про те, що її недолугий син знайшов собі жінку з двома дітьми, що живе з ними, відвозить їх щоранку в дитячий сад, грає з ними, а свого рідного сина чомусь знати не хоче!
життєві історії 0
Зітхнула Ніна Павлівна, глянувши на годинник і продовжила розбирати пакети з продуктами. Її перервав телефон, який задзвонив в кімнаті. – Привіт бабусю! Що робиш, можна я прийду до
Переїхали ми три роки тому до мами дружини в райцентр у приватний будинок, а свою квртиру дочці і зятю віддали. Мама дружини Марта Дмитрівна – хороша спокійна людина. Теща давно овдовіла, ми миримося з нею нормально, ладнаємо. Але має люба моя друга мама звичку, яка мене з розуму колись зведе, можливо, навіть вже скоро
життєві історії 0
Переїхали ми три роки тому до мами дружини в райцентр у приватний будинок, а свою квртиру дочці і зятю віддали. Теща давно овдовіла, ми миримося з нею нормально,
Готую, тягну на собі важкі пакети з продуктами після роботи, і слухаю його ниття, яке чомусь співчуття у мене зовсім не викликає. Але ж ми щойно за свою таку бажану квартиру борги і кредити виплатили, а тут все летить шкереберть між нами. І що його робити? Мама мені говорить: переїзди до мене, а квартиру потім поділити. Але починати все спочатку у 32?..
життєві історії 0
Готую, тягну на собі важкі пакети з продуктами після роботи, і слухаю його ниття, яке чомусь співчуття у мене зовсім не викликає. Але ж ми щойно за свою
Жінки поділяються на жінок і на… дуже жінок. Волею долі я опинилася в обласній лікарні. Сумна, прямувала на медсестринський пост, щоб дізнатися, в якій палаті мені належить провести кілька непростих днів. Біля однієї з палат стояла худенька невисока жінка в яскравому красивому халаті. Я не пам’ятаю обличь сусідок по палаті. Пам’ятаю тільки Олену
життєві історії 0
Жінки поділяються на жінок і на… дуже жінок. Волею долі я опинилася в обласній лікарні. сумна, прямувала на медсестринський пост, щоб дізнатися, в якій палаті мені належить провести
– Не смійте його хрестити! – сказала мама чоловіка в один з приїздів. – Якщо ви охрестите дитину, з ним щось трапиться! Ми в це не віримо, але вона сказала: «Ось побачите!»
життєві історії 0
– Не смійте його хрестити! – сказала мама чоловіка в один з приїздів. – Якщо ви охрестите дитину, з ним щось трапиться! Ми в це не віримо, але
А Микола, все більше розпорошуючись, подумки вичитував колишню. «Ось причепилася! А потім ще дивуються: чого це мужики п’ють, та від таких не тільки це зробиш. Вчасно все ж я від неї драла дав». У двері хтось безцеремонно затарабанив. І Микола раптом згадав обличчя синочка. В його очах не було ні сльозинки, коли він дивився на батька, який йшов від них. Навіть якась недитяча затаєна злість, як у вовченятки
життєві історії 0
Можна покинути сім’ю, переїхати в іншу країну, але неможливо уникнути себе… День минув, ніби й не починався. У густих сутінках затаїлася якась незрозуміла таємниця і в той же

You cannot copy content of this page