Мені 27 років, заробляю сама і батьки частенько допомагають. Зустрічаюся три роки з Тимуром, йому 31 рік. І мені, здається, що він живе за мій рахунок. І тут пройшов місяць, два, три, півроку. Роботу він шукати і не збирався, на всі мої запитання реагував різко, мовляв, коли гроші були, я їх не шкодував, а зараз вирішив відпочити. потім Тимур, не соромлячись, почав просити у мене гроші на кишенькові витрати, погуляти з друзями, закинути баланс на телефон. Зате пропонує заміж
Мені 27 років, сама з благополучної сім’ї, хоч і не шикуємо, але грошей вистачає. А у мене хоч і окремий заробіток, на шиї у батьків не сиджу, але
Данило як не на ліво, то у гречку, і так роками, їй тільки і доповідали сусіди-знайомі-рідня… А що Оксані робити? Багато хто так живе заради дітей. Вона з іншої області, батьків немає. У 41 народила третю донечку, і Данилу як пошептало. Добре, що поїхала тоді на зустрів випускників
Данило привіз Оксану у своє село на Хмельниччині з іншої області, де служив. У Оксани лише бабуся з дідом там лишилися, батьків рано не стало. Тому поїхала за
Цього року своє день народження не святкувала. Батьки далеко, та й дата не кругла. На роботі з дівчатами символічно посиділи, а в суботу вирішила сусідів зібрати, і найближчу подружку Настю, та й так, щоб поговорити, бо давно не бачилися. Сусіди прийшли перші, десь через годинку “намалювалася” і сама Настя. – Ти проходь, я на хвилинку до сина. – Не знаю чого б це, але та замість в кімнату, на кухню залетіла, і давай “ревізію” робити
Цього року своє день народження не святкувала. Батьки далеко, та й дата не кругла. На роботі з дівчатами символічно посиділи, а в суботу вирішила сусідів зібрати, і найближчу
– І все-таки я не розумію Світлану, – каже подругам тридцятирічна Раїса. – Зі своєю квартирою, з хорошою роботою… Навіщо їй потрібен цей Дмитро? Приїжджий, ні кола ні двора – в столиці квартиру знімав! Навіть не квартиру – кімнату з сусідом. Адже і не студент вже! Мужику тридцять три! У цьому віці не мати власності вже соромно… Невже Світлані так заміж хочеться, що прям ось все одно, за кого?
– …І все-таки я не розумію Світлану, – каже подругам тридцятирічна Раїса. – Зі своєю квартирою, з хорошою роботою… Навіщо їй потрібен цей Дмитро? Приїжджий, ні кола ні
Коли я запитала, чому це повинна робити я, а не мій чоловік або зять? Свекруха відповіла: «Нехай мій син відпочиває в рідному домі, а то ти змушуєш його орати у своєї матері. А зять і так втомлюється днем ​​на своїй роботі». Виходить, що більше за всіх на світі, ледар це я. А нічого що, всі овочі, ми потім беремо з маминої дачі? А з вашого села, ніколи нічого не привозимо!
З чоловіком ми жили майже два роки. Він сам був із сільської місцевості. Батьки його живуть в селі і тримають велике господарство. Непогана людина, але дуже схильний до
Коли дочка пішла в школу, я вийшла на роботу, чоловік теж працював, але я стала помічати, що він часто став затримуватися на роботі. А коли він приходив додому, від нього несла не моїми парфумами. Але коли я починала говорити йому це, він завжди відповідав мені, що це мої фантазії. Так тривало майже три роки і тут на роботі до мене підійшла молода, красива дівчина
Я з чоловіком познайомилася в інституті, ми вчилися з ним в одному вузі, на одному курсі, тільки факультети були різні. Була студентська вечірка, там ми і познайомилися, обмінялися
Через таку дивну поведінку іменинниці, я вирішила забрати всі свої речі і поїхати до іншої подруги, яка також живе у Тернополі. На моє здивування, те, що я пішла, нікого не насторожило. Ірина на наступний день зателефонувала, і спитала причину такого вчинку. – Щоб ти розуміла, мені так свято ще ніколи і ніхто не псував
Через таку дивну поведінку іменинниці, я вирішила забрати всі свої речі і поїхати до іншої подруги, яка також живе у Тернополі. На моє здивування, те, що я пішла,
Нахамила чоловікові і опинилася на вулиці. Але коли схаменулася, що йти їй нікуди, але слово – не горобець,було вже пізно. Це стало останньою краплею і миритися з цим чоловік не став
Деякі жінки через пару років сімейного життя чи то від неробства, чи то від недалекого розуму починають втрачати берега. А потім дивуються, що опинилися на узбіччі життя без
Ми так давно мріяли про свою квартиру. Два роки після весілля жили у Ніни Антонівни, потім ще два на орендованій, і коли дізналися, що наша сім’я в найближчий час збільшиться, вирішили брати в кредит свою рідненьку. Під час переїзду на лавочці під будинком сиділа бабуся. Ех, якби ж ми знали, куди вляпалися
Ми так давно мріяли про свою квартиру. Два роки після весілля жили у Ніни Антонівни, потім ще два на орендованій, і коли дізналися, що наша сім’я в найближчий
– Андріяно, а Соломійка у тебе?, – збентеженим голосом спитав мене Саша. – Так, я забрала її з садка. – А Катюша?, – і тут мені прийшлось переступити через себе і сказати неправду. Я ж не могла “здати” єдину сестру, хоча вона того не заслуговує. Я надіялась, що в найближчому часі Катя зателефонує, але мобільник вперто мовчав
– Андріяно, а Соломійка у тебе?, – збентеженим голосом спитав мене Саша. – Так, я забрала її з садка. – А Катюша?, – і тут мені прийшлось переступити

You cannot copy content of this page