– І чоловік мені вчора заявляє: мовляв, виходу іншого немає, доведеться, мабуть, продавати однокімнатку нашу, щоб розплатитися з боргами! – розповідає тридцятирічна Маргарита. – А нічого, що це одиничка – моя особиста, дошлюбне? Я її продавати не збираюся! Тим більше, за ЙОГО борги! З якого дива? Хіба у шлюбі все повинно бути спільне?
– І чоловік мені вчора заявляє: мовляв, виходу іншого немає, доведеться, мабуть, продавати однокімнатку нашу, щоб розплатитися з боргами! – розповідає тридцятирічна Маргарита. – А нічого, що це
Ні, на день народження до свекрухи я не піду. І ні на яке інше свято також. Чоловік нехай їде, малого бере, я не проти. Чого ж? Він же виявився їхній. Після того, як вона змусила зробити мене той тест – вона мені ніхто і звуть її ніяк
Так, ми чоловіком одружувалися, коли вже чекали дитинку. Так, до свого майбутнього чоловіка я пішла від свого попереднього хлопця, з яким була разом п’ять років. Раптово, в одну
Всі тут розповідають свої чи чужі історії зраджених жінок, говорять про те, які нехороші чоловіки. А я не вірю в жіночу вірність також. Не вірю, що 20-30 років можна любити одного чоловіка, відчувати до нього такий самий потяг, таку саму закоханість, що і колись, і ні разу не скочити у гречку. Говорю про це з власного досвіду. Я заміжня майже двадцять років, в мене хороший чоловік, але я зустрічаюся і з іншими
Ну, жбурніть в мене камінь. якщо ви чесні й безгрішні в цьому плані. Я звертаюся до тих жінок, які заміжні по 15-20 років. Ну от зізнайтеся самі собі:
Катя чекала свій рейс в аеропорту. Рейс затримувався, і їй довелося чекати літак протягом декількох годин. Дівчина дістала книгу, купила пакет печива і сіла в крісло, щоб провести час. Поруч з нею був порожній стілець, де лежав її пакет печива, а на кріслі поруч сидів чоловік, який читав журнал. Катя взяла одне своє печиво з пакета, чоловік теж взяв з її пачки!
Катя чекала свій рейс в аеропорту. Рейс затримувався, і їй довелося чекати літак протягом декількох годин. Дівчина дістала книгу, купила пакет печива і сіла в крісло, щоб провести
Для Юри цей будинок – дім. Він виріс у ньому. Каже, що не уявляє, щоб продати його. У ньому жили його бабуся і дідусь, і він відчуває себе зобов’язаним зберегти будинок, як сімейну реліквію. Він не сприймає недоліків, які я бачу, так чітко. Я йому кажу, що капітальний ремонт потрібно робити, а він мені, що кроликів розводити буде. І як приємно, колись, на старості літ, посидіти на лавочці в саду і милуватися красою
На даний момент ми з чоловіком не розмовляємо. До цього часу наш шлюб був майже безхмарним, хоча ми разом вже більше п’ятнадцяти років. Мені і в голову не
Можливо, ми інше покоління, або я не знаю. Я не думаю, що в цьому є щось погане, весілля – це наше свято, і ми не зобов’язані повідомляти про це когось, включаючи найближчих родичів. На жаль, жоден з батьків не може нас пробачити. Кажуть, що так не робиться. Я не знаю, як пояснити їм, що це не було спрямовано проти них з нашого боку
Поясню свою ситуацію коротко. Мені справді цікава ваша думка. Ми з Андрієм дозволили собі узаконити наші стосунки, не повідомивши нікого про це дійство. Мені тридцять один, Андрію тридцять
Я заміжня, зараз перебуваю в декретній відпустці з двійнятками. Костя і Дмитрик, на наступний рік, підуть в дитячий садок, і я повинна повернутися до роботи. Але я навіть не хочу це уявляти. Однак моє найближче оточення, включаючи чоловіка, сприймають це по-іншому, кажуть, що без роботи я “здичію”
Я заміжня, зараз перебуваю в декретній відпустці. У нас з чоловіком народилися двійнятка. Костя і Дмитрик, на наступний рік, підуть в дитячий садок, і я повинна повернутися до
Леся завжди виглядала щасливою. Хоча її чоловік був старший на 20 років, було очевидно, що вони люблять один одного. Ще за тих часів, коли у більшості з нас не було грошей на хліб, вони могли собі дозволити поїхати на відпочинок в Одесу. Стільки років я була переконана, що Леся, дочка директора школи, має життєвий шлях, усипаний трояндами. Лише недавно я дізналася правду, яка відкрила мені очі
У своєму житті я сотні разів чула, що не можна нікому заздрити. Та все одно я це робила. Понад 30 років я була переконана, що моя однокласниця Леся,
– У вас, напевно, захід? – Ні, ну що ви, ми щомісяця вибираємося разом кудись, щоб навести мені красу. Мій Анатолій всіляко наполягає на цьому і завжди говорить мені: «Ходімо, кохана, тебе балувати. Ти ж жінка!». І так уже 50 років. Мені ж вже 71 рік
Три роки тому я працювала в салоні бізнес-класу, де все робилося прекрасно і дорого. Класичний манікюр без покриття коштував 700 гривень, атмосфера була нагодована ефірами парфумів клієнток і
Юля поверталася додому з бібліотеки. Дівчина дуже поспішала, вона затрималася на півгодини, і боялася, що мати знову почне читати нотації цілий вечір
Юля поверталася додому з бібліотеки. Дівчина дуже поспішала, вона затрималася на півгодини, і боялася, що мати знову почне читати нотації цілий вечір. – Привіт! Куди поспішаємо? – запитав

You cannot copy content of this page