Головна

життєві історії

Я пам’ятаю, як часто засинала у сльозах і думала, що ніколи не буду такою, як мати. Я хотіла подарувати дітям свободу, справжнє дитинство і особливо відчуття, що любов не вимірюється успіхом. Я виросла і була щаслива, що нарешті зможу втекти з дому, де все оберталося навколо заборон та правил. Тоді я навіть не уявляла, що шаблони дитинства настільки вкоренилися в мені, що позбутися від них буде, ой як не легко
життєві історії 0
Я виросла в суворій родині, в якій не прощалися невдачі. Посуд, який я мила, ніколи не був достатньо чистий, четвірка з диктанту була підставою, щоб стояти в куті.
Я бачила, як чоловік Марії хвилювався за неї. Його очі часто червоніли від плачу, але перед дружиною він завжди намагався посміхнутися, бути сильним. Одного разу, після важкого дня, ми сиділи разом на кухні, і він розслабився. Сльози текли по його щоках, і я обійняла його. Не знаю, хто в той час кого заспокоював, ми обоє плакали. І раптом, він мене поцілував
життєві історії 0
Мене звати Орися і мені 51 рік. Я живу в маленькому містечку на заході України, де працюю продавцем. Мені ніколи не щастило в любові. Мої перші серйозні стосунки
Оксана була красивою, досвідченою, розумною. Такою жінкою, з якою я б хотів постаріти, і мені було байдуже, що вона, більше ніж на двадцять років, старша за мене. Однак Оксана не хотіла нічого серйознішого. Вона не могла собі уявити, що їй слід познайомитися зі свекрухою, яка була навіть на пару місяців молодшою за неї
життєві історії 0
Коли людина молода, вона дуже чітко уявляє свого партнера. Принаймні так було в моєму випадку. Я думав, що одружусь у двадцять років і це станеться з сусідкою, з
Минали роки. Про життя Романа я дізнавалася від своїх дочок – він одружився і мав сина. – Мамо, уяви, Поліна хвора, вона каже, що це серйозно, – сказала мені одного разу Гануся. Своїм виразом обличчя я дала зрозуміти, що мені ця розмова неприємна. – В них дитина, – додала Одарка
життєві історії 0
Це сталося десять років тому. У обох наших дівчат – Ганусі та Одарки – вже було своє життя, і я з нетерпінням чекала на час, нарешті, пожити для
Так, я не зароблю в Україні стільки грошей, тут складніше з медициною, не дуже чисте повітря, але ради Бога – це мій дім. З моменту від’їзду до Німеччини я рахую дні до повернення. Іноді я чую від батьків: не повертайтеся, там вам буде краще. Мені постійно доводиться пояснювати, що життя полягає не в грошах, а в тому, щоб бути вдома
життєві історії 0
Напевно, я дивна. Якби не певні обставини, я б ніколи не виїхала з України. Я воліла б жити скромно, але вдома, ніж блукати по світу. Я робила це
Наступні місяці були найважчими. Лікування, довгі тижні в лікарні. Бій, в якому було стільки надії, але хвороба, як правило, мала перевагу. Данилу було все важче, я благала Господа про диво. Мені довелося залишити роботу. Лікарняна палата стала домівкою. На Софійку залишалося дуже мало часу, але вона мене зрозуміла, підбадьорювала і підтримувала, на відміну від Дмитра
життєві історії 0
Доля часом може бути по-справжньому важкою. В один момент це створює нам стільки клопоту, що ви відчуваєте, що не можете цього прийняти. І все ж вам доведеться встати
Колишній чоловік часто приїздив побачити доньку, бо ми живемо в сусідніх містах. Мій Степан на роботі. Я в декреті з Васильком, тому й сама зазвичай з малим виходила на прогулянки з колишнім і старшою донечкою. Степанові, звісно, про це не завжди говорила, але й таємниці не робила. Недавно ми взяли нову квартиру, залізли в борги, кредит. Але зате живемо в новій гарній двушці
життєві історії 0
Ми розійшлися з першим чоловіком, коли нашій донечці було 9 років. Я дізналася про його зраду і не змогла простити, хоч він і каявся, поросив повірити, спробувати спочатку.
У важкі 90-ті від мене пішов чоловік. Я залишилася з маленькою дитиною без роботи і грошей. Жила з матір’ю в селі. Я не знала, що робити і як самій виростити дитину. І якраз цей час мені прийшов лист з Італії від колишнього однокласника з пропозицією приїхати в гості. Я довго вагалася, але мама сказала, що це може бути мій шанс. І я вирішила ризикнути. Зібрала всі свої гроші, залишила донечку мамі і поїхала
життєві історії 0
У важкі 90-ті від мене пішов чоловік. Я залишилася з маленькою дитиною без роботи і грошей. Жила з матір’ю в селі. Я не знала, що робити і як
– Живу зі своєю дружиною вже більше 10 років. Дуже люблю її, а вона мене. Все у нас добре, рідко сваримося, виховуємо шестирічного сина. Але останнім часом я став помічати, що вона ніби щось приховує від мене. Декілька разів на тиждень їй хтось дзвонив, після чого вона йшла і не пояснювала куди саме
життєві історії 0
Живу зі своєю дружиною вже більше 10 років. Дуже люблю її, а вона мене. Все у нас добре, рідко сваримося, виховуємо шестирічного сина. Друзі кажуть, що у нас
– Мама приїхала о першій годині ночі з градусником спеціально купленим в аптеці, щоб перевірити чи хворіють її внучки і чи я брешу
життєві історії 0
Лежу вдома з температурою. Я  і дочки хворіють. Один чоловік тримається, але вже покахикувати почав. Телефонний дзвінок від моєї мами в середині дванадцятого ночі: – Ми зараз приїдемо,

You cannot copy content of this page