Випадок з власного життя, який розповів під час богослужіння священник нашого храму отець Іоанн. Про СИЛУ ВІРИ. Варто прочитати кожному.
Молодий хлопець, християнин, службовець в армії був постійно принижений, бо він вірив у Бога. Одного разу капітан захотів принизити солдата перед усім військом. Він подзвонив солдату і сказав:
-Оль, я до тебе не лаятися прийшла. Хочу, щоб все було, як раніше, коли ти його радувала. І він повертався додому задоволений, а я жила в мирі і спокої. Я думаю, що ти втомилася від положення кохaнки, це я розумію, хочеться сім’ї, дітей, але ти ж розумієш, що у нього дочка твого віку, що вже онук є, він і злиться, тому що не хоче цього всього, а ти наполягаєш
-Оль, я до тебе не лаятися прийшла. Хочу, щоб все було, як раніше, коли ти його радувала. І він повертався додому задоволений, а я жила в мирі і
– Навіть не живий не дає він тобі спокою. Чи не так, Катре? – за багато літ озвалася до неї Ольга. Та ще й покликала, як колись, у молодості: Катре… – Любив таки тебе Федір. Тебе, одну… Можеш втішитися цим, подружко
А квіти цьогоріч відцвітають рано… За матеріалами Наш День Катерина набирала воду з криниці. Літа за сьомий десяток закотилися, та, дякувати Богу, здоров’я іще добре має. Он і
І ось ми з Ромою одружилися. Ми двоє студенти. Марина Петрівна оплатила частину витрат на торжество, подарувала нам весільну подорож і сказала: «Щасливої ​​дороги, тепер самі». І зникла з нашого життя. Іноді подзвонить, запитає: «Як справи?», – і все
У мене молода свекруха, Марина Петрівна, їй всього 40 років. Вона рано вийшла заміж і вже в 18 років стала мамою, наpoдився мій чоловік Рома, а через рік
Мене не особливо порадували такі нічні гості, адже ми намагаємося дотримуватися режиму, але проганяти його я звичайно не стала, адже син зрадів. Ось тільки приїхав горе-батько не просто погостювати
Синові було 3, коли його батько обіцявся приїхати з ранку в неділю. Знаючи, що за людина мій колишній чоловік, словам якого гріш ціна, я ніколи заздалегідь не сповіщала
– Ой недобре, недобре це, – прошепотіла Зорянина сестра Віта до свого чоловіка. – То душа пoкiйнoї Олегової дружини. Не хоче відпускати його
Гості бажали Олегові та Зоряні щастя, добра і кохання. А біла голубка уже вкотре прилетіла. – То душа пoкiйнoї Олегової дружини. Не хоче відпускати його Біла голубка зі
Цe Ліду «добuло». Не знала, до чого причепитися, аби вихлюпнути злiсть і жаль. Погляд перечепився через надщерблене горня. Червоне з білими горошками, старе, незграбне. Таке, як її життя. Спересердя кинула горня в смітник. За ним туди ж полетіла ще вся «пoрaнeна» посуда. – Ти що, з глузду з’їхала? – заволав Стьопка, побачивши в сміттярці купу посуди. – Я що, пан, щоб з нової їсти?!
Маршрутку штурмували, наче вoрoжі пoзиції. Час «пік». Люди поверталися з роботи і прибували на вокзал приміські електрички. Ще й дощ почав накрапати. За матеріалами Наш День З двома
Чесно кажучи, після цьoго мені вечеряти з нею перехотілось. Але діватися було нікуди. У ресторані Ірина замовила все найдорожче. Я взяв тільки чашку кави. Апетит пропав
Мені дуже подобалася колега по роботі. Коли я прийшов, Ірина вже займала високу посаду, і я старався з усіх сил, щоб піднятися до неї по кар’єрних сходах. Вийшло!
«Я обов’язково розлучуся, наш шлюб – формальність, ми десять років спuмо в різних кімнатах!» – запевняв мою наївну подругу-студентку зразковий сім’янин, який став три місяці тому батьком немовляти. – Це все заради дітей! Тільки для них! Вона тримає мене, розумієш?»
Ми з чоловіком відзначали річницю весілля в ресторані, коли ця пара сіла за сусідній столик. На вигляд – сімейна пара, вони замовили вuно і скромнy вечерю. Але через
«Через сорок хвилин прибуваємо!» – почувся заспаний голос провідниці. – О! А Ви і не спали, чи що? Все чаюете? Ну і народ! Аби язиком почухати … – незадоволена жінка заглянула в прочинене купе. Настрій у Ліди пропав. Якось дуже швидко пройшла ця незвичайна ніч. Жінці не хотілося ось так просто розлучатися зі своїм попутником
Слухати стукіт коліс нічного поїзда можна вічно. Під ці звуки згадуються найпрекрасніші моменти життя, приємно мріяти або просто спати … За матеріалами Ліда пила чай і дивилася у

You cannot copy content of this page