Головна

життєві історії

Син у своєму розлученні винить мене. А я богу духу не винна. Та я в них після весілля була разів з п’ять, бо живемо ми в різних містах. – Я тебе стільки разів просив, приїдь, поговори з Марічкою, як жінка з жінкою. Поясни, що так жінки себе не поводять, що робота роботою, а сім’ю на задній план відкладати не можна. Я ж не хотіла лізти в чужу сім’ю. Як в цьому випадку, так і в іншому, син би звинуватив мене. Як я зрозуміла, розлучення було в їх сім’ї неминучим. І ось сиджу, п’ю чай і ллю сльози. Ще не було такого року, щоб мене син не привітав з днем народження. Дочекалася!
життєві історії 0
Син у своєму розлученні винить мене. А я богу духу не винна. Та я в них після весілля була разів з п’ять, бо живемо ми в різних містах.
І не соромно тобі у Світланки грошей просити? Та ці вишиванки б лежали і запилювалися в кладові. Зараз такий час важкий, могла б і допомогти сестрі чоловіка. Знаєш прекрасно, що вона одна сина виховує. Це тобі добре, бо чоловік і те і се, всі забаганки твої виконує. – Свекруха мене дорікнула тим, що я її дочку попросила дати за вишиванку 500 гривень. Так, вишиванка вже ношена, але по стану вона зовсім нова. До того ж, це ручна робота, а вишивала її особисто я для свого сина
життєві історії 0
– І не соромно тобі від Світланки грошей було просити? Та ці вишиванки б лежали і запилювалися в кладові. Зараз такий час важкий, могла б і допомогти сестрі
Від старшої онучки я дізналася, що Наталя в мою квартиру привела чоловіка. А я про це ні словом ні духом. – Наталю, як ти собі таке позволяєш? Ти про дітей думати повинна. Вони обидві по оцінках з’їхали, але це тебе не турбує. І взагалі, це моя квартира, в яку я не дозволяю приводити чоловіків. – Але ви знаєте, і невістка мені свій характер показала. Може тому вони з Орестом і розлучилися. – А ваш син сильно за дітей дбає? Чи знає він про ті оцінки в школі? Може ви його повиховуйте, а не мене?, – відповіла мені невістка. Як мені стало неприємно. Так, мій син вчинив не красиво, але він чоловік, Наталя ж мати, вона приклад для дівчаток
життєві історії 0
– Як мама привела в квартиру дядька? Хто він? Як давно у вас живе?, – почала я розпитувати у онучок. Я була здивована вчинком невістки, хоч і колишньої.
Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі так подумав, що на сороковий день за татом ми всі приїдемо і заберемо маму до себе. Якось та й помістимося. Мама не заслуговує жити в самотності. І тобі легше буде, прийдеш з роботи, а їсти зварено, діти уроки поробили, – протараторив чоловік на одному подиху. Але мама чоловіка ще не не в такому стані, щоб за нею доглядати. Любов Ігнатівні 62 роки. Вона тільки на пенсію вийшла
життєві історії 0
– Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі так подумав, що на сороковий день за татом ми всі приїдемо і заберемо маму
Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу. Вчора натякнула, що в босоніжках мені вже прохолодно, а кросівки вже на взуття не схожі, бо ношу їх четвертий рік. Коли я виходила заміж за заможного, на 19 років старшого удівця Петра, я навіть уявити не могла, що так станеться. Що проситиму в чоловіка на помаду чи ще якісь дрібні жіночі речі. Все інше він купує сам. Їздить на лексусі. Що ще? Давайте спочатку
життєві історії 0
Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу. Вчора натякнула, що в босоніжках мені вже прохолодно, а кросівки вже
Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на світі. – Ой, а Степана мого мають на роботі скоротити. І за що ми тільки жити будемо. А продукти так подорожчали і за комунальні всю пенсію віддати потрібно. Ще й зять сказав, що на вихідних вони не зможуть приїхати картоплю копати, бо в нього якась термінова поїздка намалювалася. Ой, певне наша картопля буде зимувати на тому городі. – Ще навіть дев’ятої ранку не було, як Ніна Василівна вилила на мене купу негативу
життєві історії 0
– Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати сина в руки такій жінці. Чи буде мій Михайлик щасливий? Я вже й не сподівалася на онуків – сину 23 роки, а про весілля навіть не думає. Коли нам з його батьком було по стільки, у нас вже було двоє старших діточок-погодок. Зараз всі мої діти вже дорослі, двоє старших живуть в Києві і Варшаві, а молодший Михайлик, якого я народила в 44 роки, ще біля нас у Вінниці, але живе окремо в однокімнатній квартирі, яку йому ан повноліття подарували старші на 20 років сестра і брат
життєві історії 0
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як
– Як ти можеш так швидко забути Валеру?, – з важкістю у голосі запитала свекруха. – Я не забула, – прошепотіла я. – Але він хотів, щоб я була щаслива. Він написав мені листа, благаючи жити далі. – Яке нам діло до листа? Де поділася твоя любов до нього? – Свекруха подивилася на мене скляними очима. Я відчувала, що тремчу. – Я ніколи не забуду Валеру, але він хотів, щоб я була щаслива. Будь ласка, зрозумійте. І лише після “бурі”, на зустрічі у мене дома ми дійшли згоди
життєві історії 0
Коли я втратила чоловіка, то була просто спустошена. Я ледь вибралася з цього стану, але це не дуже сподобалося рідним. Вони вважають, що я повинна сумувати за чоловіком
Після нашого з Василем розлучення свекруха і її доця стільки “бруду” на мене вилили. Звісно, що їм після всього не подобалося, що ми знову зійшлися. Вони ж на це не розраховували, коли всьому світу тараторили, яка ж попалася їхньому сину дружина. Вмовляння одуматися були і з мого боку. Сестра заклавши руки в боки сказала: “Боже мій, після всіх цих неприємностей? Скажи, що ти жартуєш? Одумайся, поки не пізно! Не ставай на одні і ті ж граблі!” Подібної думки була моя мама: “Склеєні чашки, ніколи не стануть, як нові”
життєві історії 0
Я часто згадую, як ми з чоловіком одного разу розлучилися і через два роки знову зійшлися. Важко було, як нам обом, так і родичам з обох сторін. З
Як мене напрягали батьки чоловіка, поки ми були у них в селі! Я просто втікала звідти, благо чоловік також зі мною втік! То картопля, то корови, то кури-гуси, то трава, то помідори – а хай їм грець! Раніше я з батьками чоловіка знайома небула, бо ми місті живемо. Я блогерка і їхала собі взагалі-то колоритного гарного контенту на знімати, а не оце от всьо
життєві історії 0
Як мене напрягали батьки чоловіка, поки ми були у них в селі! Я просто втікала звідти, благо чоловік також зі мною втік! То картопля, то корови, то кури-гуси,

You cannot copy content of this page