Головна

життєві історії

Багато років тому я поїхала в Німеччину на заробітки, залишивши трирічного сина на свою маму. Я допомагала, як могла, хоча гроші мама казала не висилати, бо тато добре заробляв. Але часи змінилися. Я повернулася в Україну і не одна, а з Іваном. Ми придбали в районі квартиру і на даний час я при надії. Іван не проти щоб Андрійко жив з нами. Але втручається мама. Вона звикла за кимось доглядати і не віддає мені сина, аргументуючи все тим, що я погана мама, бо одного разу забула про його день народження
життєві історії 0
Багато років тому я поїхала в Німеччину на заробітки, залишивши трирічного сина на свою маму. Я допомагала, як могла, хоча гроші мама казала не висилати, бо тато добре
Щоб заробити на весілля мрії Михайло поїхав на заробітки в Чехію. Та замість обіцяного розу пробув там три. Мені, як жінці, бракувало уваги чоловіка, хоч ми і бачились зрідка. Саме тому коли на горизонті з’явився Сергій, ми з ним почали таємно зустрічатися. Та шило з мішка таки вилізло. І батькам і самому Михайлу про невірну дружину доповіли, тому розлучення було неминуче. Я вийшла заміж за Сергія, тільки до кінця життя я буду шкодувати про свій вчинок!
життєві історії 0
Щоб заробити на весілля мрії Михайло поїхав на заробітки в Чехію. Та замість обіцяного розу пробув там три. Мені, як жінці, бракувало уваги чоловіка, хоч ми і бачились
Ну не хотіла свекруха, щоб за випічку хвалили мене, тому старалася випередити і спекти до чаю щось сама. Жили ми з чоловіком хоч і на другому поверсі і будинок великий, та кухню все ж таки мені з мамою Івана прийшлося ділити. Я мовчала, бо думала, що ось-ось ми почнемо будівництво власного будинку. Та це “ос-ось” затягнулося на роки. Одного дня я не витримала, взяла дітей і пішла з дому. І ви знаєте, це було найкраще рішення у моєму житті
життєві історії 0
Я завжди з нетерпінням чекала того моменту, щоб стати незалежною від батьків. Вийшовши заміж і плануючи створити сім’ю, я відклала цю мрію в довгий ящик. А все тому,
Як з цим жити, бабусю? Як тебе пробачити? Ось і мама вже сороковини як на небесах. Ти живеш своїм звичним життям, а що робити мені? Словами кажу, що вибачила, а в душі відчуваю, що ще ні. У моєї мами з бабусею, тобто з мамою моєї мами, ніколи не ладналися стосунки. Коли мамі було 5 років, бабуся вдруге вийшла заміж та народила сина. І з того часу вся любов була тільки йому. Мама завжди до неї тяглася, а вона лишалася байдужою
життєві історії 0
Як з цим жити, бабусю? Як тебе пробачити? Ось і мама вже сороковини як на небесах. Ти живеш своїм звичним життям, а що робити мені? Словами кажу, що
Після того, як з кімнати моєї мами зникли гроші, які вона на пам’ятник збирала, я почала в квартирі справжній обшук. Спершу я думала, що мама, оскільки вже вік серйозний, поклала кудись і просто забула куди. Але все виявилось гірше, ніж я думала. Без “потенційного” зятя тут таки не обійшлося. Тільки дивним стало те, що Надя у всьому звинувачує нас з батьком. “Це все тому, що ви нам фінансово не допомагаєте!”
життєві історії 0
Після того, як з кімнати моєї мами зникли гроші, які вона на пам’ятник збирала, я почала в квартирі справжній обшук. Спершу я думала, що мама, оскільки вже вік
Я навіть плани ніякі не можу будувати для нашої родини навіть на день-два вперед. Чому, спитаєте? адже ми окрема родина, живемо в своїй квартирі, на яку нам склалися на весілля батьки з обох сторін. А от не можу! Бо ж якщо зателефонує його Матусенька чи Таточко, чи Сестричка – Юрчик усе кидає та до них. На мої зауваження я чую тільки одну відповідь “Яка ти черства, моїм рідним потрібна допомога, а ти тут зі своїми планами!” А я тоді молода була і не задумалася, що він же до 30 років з батьками жив. Мене особисто вони не чіпають, точніше вони мене не помічають, я для них – пусте місце. Можуть дзвонити йому і о першій ночі, з якоїсь абсурдної причини, на кшталт “терміново відвези компот сестрі”, а він встає і йде
життєві історії 0
Я навіть плани ніякі не можу будувати для нашої родини навіть на день-два вперед. Чому, спитаєте? адже ми окрема родина, живемо в своїй квартирі, на яку нам склалися
Сиджу я на заробітках і Італії вже другий десяток років. І ось від чужих людей дізнаюся, що стала бабусею! скажіть, невже 1500 євро в Україні – це зараз не гроші? Ми виросли у Союзі, тому наші батьки нам особливо нічого не дали, бо в самих нічого не було. А зараз часи інші, і на мою думку, дітям потрібно допомогти стати на ноги – на те ми й батьки. Донці квартиру купила, син також просить, але 40 тисяч євро я наразі не маю. Тому нам навіть про народження онучки не сказали, подарунком знехтували. Невістка Уляна категорично заявила, що жити в селі вона не бажає. Син продовжував наполягати на своєму. Якщо грошей немає, я маю їх позичити
життєві історії 0
Сиджу я на заробітках і Італії вже другий десяток років. І ось від чужих людей дізнаюся, що стала бабусею! скажіть, невже 1500 євро в Україні – це зараз
З Польщі я повернулася не лише з заробленими грошима, а й з дитям під серцем. Мама довго плакала, бо жили ми в селі, але змирилася і навіть допомогла поставити донечку на ноги. Минув час, моя Андріана вийшла заміж, мені подарувала двох внучат. І жили вони добре, поки одного дня не надумали і вони на ті “трускавки” в Польщу їхати. Я не хотіла дочку відпускати, відчувало моє серце халепу, і вона таки нашу сім’ю не оминула. Як тепер маю зятю в очі дивитися, не знаю
життєві історії 0
Я не хотіла дочку відпускати на ті “трускавки” до Польщі, відчувало моє серце халепу, і вона таки нашу сім’ю не оминула. Як тепер маю зятю в очі дивитися,
Вже більше трьох років мама не хоче зі мною спілкуватись. Мені, якщо чесно, соромно за свої слова і поведінку, але тоді я не могла вчинити інакше. Ну яка дитина, мамі ж за сорок п’ять? Це ж смішно, їй про внуків думати потрібно. Після всього сказаного я поїхала жалітися до тата у Вінницю. Мамі ж наголосила, щоб вона продала квартиру і віддала мені мою частку. Тепер я залишилась одна-однісінька. Проте мама живе як королева і виховує мого братика, якого я в очі не бачила
життєві історії 0
Вже більше трьох років мама не хоче зі мною спілкуватись. Мені, якщо чесно, соромно за свої слова і поведінку, але тоді я не могла вчинити інакше. Мої батьки
Ми рахували кожну гривню, бо і дитина маленька на руках. Саме тому, коли свекри зателефонували Валері, він летів до них на крилах ночі, бо думав, що вони нарешті виконають свою обіцянку. Просто свого часу батьки допомогли старшій дочці, бо вона самотужки виховувала дитину. Але приїхав додому Валера сам не свій. Що ми пережили, одному Богу відомо. З того часу минуло п’ять років. Образа не пройшла, бо таке відпустити важко
життєві історії 0
Ми рахували кожну гривню, бо і дитина маленька на руках. Саме тому, коли свекри зателефонували Валері, він летів до них на крилах ночі, бо думав, що вони нарешті

You cannot copy content of this page