Головна

життєві історії

Мені 52 роки, чоловіку Роману – 55. Ми другий рік всього живемо разом. Живемо удвох, окремо. Але! Щонеділі ми з чоловіком ходимо на обід до його мами. І це щось з чимось, я вже сивію. Розумієте, це єдиний спільний вільний вихідний день із чоловіком. А я маю його присвятити чужій літній бабусі! Маму свою чоловік і сам не любить, сам про це говорить. Навіть не пам’ятає точну дату її народження, йому завжди нагадують про це. Ніколи не дарує їй квіти та подарунки, навіть на день народження
життєві історії 0
Мені 52 роки, чоловіку Роману – 55. Ми другий рік всього живемо разом. Живемо удвох, окремо. Але! Щонеділі ми з чоловіком ходимо на обід до його мами. І
Двоюрідні брати і сестри на весіллі моєї мами і цього Ігоря були, а я ні. Я цього не приховувала, а відразу ж сказала, що на цей цирк підписуватися не буду. Ні, я нічого не маю проти весілля в 59 років, просто Ігор цей “смутний” чоловік, а мама цього не бачить. І не соромно їй було в такому віці білу сукню одягати? Якби був живий тато, то б цього не дозволив. Тепер все, що він за життя заробив, перейде цій сімейці
життєві історії 0
Двоюрідні брати і сестри на весіллі моєї мами і цього Ігоря були, а я ні. Я цього не приховувала, а відразу ж сказала, що на цей цирк підписуватися
Сина своєї доньки я виховала як свого, він навіть мене мамою називав, хоча я говорила, що Олена його мама. Дочка ж вийшла заміж і привела на світ від чоловіка донечку. Я ж з дня на день надіялася, що вона одумається і забере в нову родину Андрійка, та цього не сталося. На даний час моя дочка розлучена і поїхала влаштовувати своє життя в місто. А я ставлю на ноги трьох її дітей
життєві історії 0
Сина своєї доньки я виховала як свого, він навіть мене мамою називав, хоча я говорила, що Олена його мама. Дочка ж вийшла заміж і привела на світ від
Знаєте, що мені світить? Доглядати за мамою мого хлопця. Я його дуже кохаю, але чи підписуватися мені на таке, чи краще втікати? Але чи зустріну я ще свою долю? Адже мені вже 33! Живемо з Костею разом вже рік. Він добра, чудова людина. Він родом з іншого міста, але в нашому місті нього родичі, тут же закінчував виш. Живемо ми на орендованій квартирі, оплачує її він. У мене своя маленька квартира, у батьків заміський будинок. У нього квартира в передмісті, залишилася від бабусі, де зупиняється його мама, коли приїжджає до нашого міста
життєві історії 0
Знаєте, що мені світить? Доглядати за мамою мого хлопця. Я його дуже кохаю, але чи підписуватися мені на таке, чи краще втікати? Але чи зустріну я ще свою
Каже мені така: – Ти зі своїми дітьми носишся, як з писаною торбою, підносиш все на блюдечку! За “принеси-подай” у них! Чи й не цяці малі! От після цих слів, які пролунали з вуст Марії Іванівни, я не хочу й не збираюся спілкуватися з мамою чоловіка від слова “взагалі.” І мене ніхто не примусить
життєві історії 0
Не хочу спілкуватися зі свекрухою. Зовсім. От чесно. Довго писати про все, тому зупинюся на кількох моментах буквально. І вам все стане зрозуміло! З останнього наведу приклад. Ми
Я виїхала в Нідерланди кілька років тому на роботу і за цей час встигла зустріти багатьох емігрантів. З ними спілкуватися і знайти спільну мову легше, бо вони також не місцеві. У нас із ними одна хвиля, одна туга. Туга за дитинством, іноді зовсім раннім. Селом, садом, бабусею з дідусем, пасікою, річкою за селом. Несподівано згадується запах котлет у їдальні, шкільні роздягальні, мамині фіалки на вікні, футбольні ворота у дворі, лавочки під липами. Згадується все в таких детальних подробицях, що дивуєшся: як воно взагалі збереглося в куточках душі?
життєві історії 0
Я виїхала в Нідерланди кілька років тому на роботу і за цей час встигла зустріти багатьох емігрантів. З ними спілкуватися і знайти спільну мову легше, бо вони також
В 55 років моє життя зупинилося. Дочка зустріла свою долю, а ось чоловік, зрозумівши, що з’явилась слушна нагода, вирішив піти з сім’ї. Точніше сказати, я запідозрила Антона у походеньках “наліво” і це виявилася правда, він сам мені в тому зізнався. “З тобою я був через нашу Улянку. А ось кохаю я її”. Я ж думала, що після розлучення стане легше. Та де там. Тепер шкодую, що все це затіяла!
життєві історії 0
В 55 років моє життя зупинилося. Дочка зустріла свою долю, а ось чоловік, зрозумівши, що з’явилась слушна нагода, вирішив піти з сім’ї. Точніше сказати, я запідозрила Антона у
Я деякий час не могла оплатити карткою покупку, тому засмучена пішла до консультанта в банк. Виявилося, що вона пуста, більше того, я ще й в мінусі. Додому я йшла сама не своя, а на сходовій клітці мене чекав якийсь чоловік, який почав вимагати повернення коштів. “Якщо не віддаш, я винесу з квартири все”. Звісно, я розлучилася з Олегом. А недавно я дізналася, що колишній “позичає” в нашої дочки “кишенькові”
життєві історії 0
Я вже всі сльози виплакала. Це дуже важка і не проста ситуація. Річ в тім, що я не можу знайти дорогу до своєї дванадцятирічної дочки. Вона хоче жити
Я вже з тою жінкою під одним дахом жити не можу, але іншого виходу просто немає. Я ж думала, що свекруха хоча б після появи на світ онука зміниться, але ж ні, Андрійко для неї не онук, а продовжувач її улюбленого синочка. Як тільки Марія Петрівна побачила, що я власноруч роблю якісь іграшки для сина, то виприснула наче феєрверк: “Це не твій син, ти просто дружина. Мені не потрібні твої поради та ідеї”
життєві історії 0
Моя свекруха, Марія Петрівна, – неймовірна жінка. Вона завжди вважала, що її син – це не просто частина родини, а її власність. Ще з самого початку, коли я
На знайомство з мамою Романа я йшла в сукні, яку позичила мені подружка. Правда, з босоніжками така “фішка” не вийшла, бо розмір не той. Та не зважаючи ні на що, Ольга Василівна прийняла мене дуже тепло. А коли ми носили посуд на кухню, мама Романа попросила прийти до неї і завтра. В квартирі на мене чекали два чорні пакети. А почала вона свої слова з вибачень. Чесно мам скажу, мені ці речі досі рука не підіймається викинути, хоча стільки води з того часу спливло
життєві історії 0
На знайомство з мамою Романа я йшла в сукні, яку позичила мені подружка. Правда, з босоніжками така “фішка” не вийшла, бо розмір не той. Та не зважаючи ні

You cannot copy content of this page