Головна

життєві історії

Сама я з Прикарпаття. Двоє дітей хотіли їсти, вдягатися, мати сучасні іграшки. От і наполягла тоді моя ще жива свекруха, аби я їхала заробляти гроші в Італію. Це був 2000 рік. Як мені тоді було соромно за свою злидні! Я їхала на кілька років, заробити на квартири дітям і собі, а лишилася на два десятиліття, вже є громадянство, офіційно працюю вже понад десять років, об’їздила весь світ. Сеньйора, у якої я жила і працювала, запитала: “У тебе весь одяг чорний і взуття, це твій улюблений колір?” І невтямки було багатій італійці. Приїхала я оце додому всіх побачити, грошей дала. від останньої поїздки додому на ці Новорічні свята мені стало дуже сумно
життєві історії 0
Сама я з Прикарпаття. Життя в нашому райцентрі ніколи не було легким, роботи нормальної не було. А двоє дітей хотіли їсти, вдягатися, мати сучасні іграшки. От і наполягла
На день народження, який мені організували дочка з невісткою, прийшла і моя сестра Надійка. Живемо ми в одному селі. Ми дуже мило посиділи. Всі дарували невеличкі, але потрібні подаруночки, а я тішилась, як мала дитина. Але радість тривала до того часу, поки я не відкрила пакет-подарунок від Надійки. Як тепер я повинна на це реагувати? А найголовніше, ось-ось таке свято буде і в сестри. Мені дарувати щось подібне, чи буди добрішою?
життєві історії 0
На день народження, який мені організували дочка з невісткою, прийшла і моя сестра Надійка. Живемо ми в одному селі. Ми дуже мило посиділи. Всі дарували невеличкі, але потрібні
Вже більше десяти років, як ми з Анною пара. В нас трійко чудових діточок. Але сказати, що я забув про Вероніку – не можу. Вона ще зі шкільних часів осіла в моєму серці і це назавжди. Колись я зробив велику помилку, про яку буду шкодувати все життя. Якби ж я комусь довірився, мені б підказали, що не треба кохати людину, склавши руки і чекати чуда. Я все перекинув на неї, а це не працює. Єдине прошу, не повторюйте моїх помилок
життєві історії 0
Вже більше десяти років, як ми з Анною пара. В нас трійко чудових діточок. Але сказати, що я забув про Вероніку – не можу. Вона ще зі шкільних
Четвертого січня, на п’ятий день народження нашої донечки Анелії, свекруха знову приїхала зі своїм рушником і постіллю. Ніяк вона не може мене “пробачити”, бо одного разу з нею так вчинила я. Але ж це смішно, бо я була вимушена піти до магазину, оскільки витиратися якоюсь ганчіркою, і спати в сіро-бурій постілі, я наміру не мала, ще й з малою дитиною. Чоловік, до речі, мене підтримав
життєві історії 0
Четвертого січня, на п’ятий день народження нашої донечки Анелії, свекруха знову приїхала зі своїм рушником і постіллю. Ніяк вона не може мене “пробачити”, бо одного разу з нею
Побачивши своїх внуків у себе на дні народжені, я чуть з сорому крізь землю не провалилася. Я всім подругам розказувала, як в мене єдина дочка гарно живе, по-багатому, а тепер, побачивши їх, всі подумають, що я просто “лапшу” їм на вуха вішала. Ну хто повірить, що в такому одязі можуть багачі ходити. Всі в ресторані були, як люди, а мої наче з іншої планети спустилися!
життєві історії 0
Що то за мода тепер пішла, я ніяк не можу зрозуміти! Побачивши своїх внуків у себе на дні народжені, я чуть з сорому крізь землю не провалилася. Я
“Я хочу печених яблук, привезеш?” – сказала мені бабуся, коли лежала в лікарні і від якої я не відходила. Звичайно, привезу. Я їздила до бабусі сама, хоча вона просила, аби я приїжджала і з мамою. Та у мами такого бажання не було. У мами, якій зараз 43 роки, своє життя, новий чоловік і мала дитина. Тому мама попросила саме мене, як бабусю Наталю випишуть, турбуватися про неї, сходити в магазин, поїсти приготувати, допомогти прибрати і таке інше. Я погодилася, бо живу окремо і ближче до бабусі. Квартиру я купила собі сама, ще плачу кредит, всі сили максимально зараз витрачаю на ремонт. Плюс – робота, особисте життя, та ще й бабуся. І все б нічого, якби не відношення бабусі до мене. Мені здається, що вона вважає мене за прислугу. Два дні тому вона мені написала повідомлення: “Обери один день цього тижня, щоб прибирання мені в квартирі генеральне зробити”
життєві історії 0
“Я хочу печених яблук, привезеш?” – сказала мені бабуся, коли лежала в лікарні і від якої я не відходила. Звичайно, привезу. Я їздила до бабусі сама, хоча вона
Свекруха, знаючи що ми приїжджаємо, наварила, напекла, в хаті духота, а вікна ж відчиняти не можна, бо звідтам може залетіти “холод”, а після ж в клініку треба буде записуватись, до сімейного лікаря на огляд. Надія Василівна живе на першому поверсі, а попід вікна ж ходять люди і не всі “здорові”. Я прожила в цій обстановці два дні і зрозуміла, що сама себе погано стала почувати. Ось і запропонувала Мирону на решту днів в Карпати з’їздити. Тепер я для свекрухи ворог номер один!
життєві історії 0
Надія Василівна, мама мого чоловіка, образилась на мене, сина і навіть на восьмилітнього онука, через те, що ми замість обіцяного тижня на Різдвяні свята, прожили в її квартирі
Після того, як свекруха злягла, за бабусею Мирона почала доглядати я. Ох і дивна вона. То я ковбасу не того ґатунку купила, то хліб не надто свіжий, то погано протерла під її ліжком. Ну такий вже прикрий характер в неї. – А ти що, думала квартира так легко тобі дістанеться? Е ні, такого не буде! Її ще потрібно заслужити в мене. А як не подобається, то я її на когось іншого перепишу. Ось тоді ви лікті й кусатимете. І ви знаєте, я таки здалася. Сама я на квартиру зароблю, бо ця “халява” мене не тішить
життєві історії 0
Сама я на квартиру зароблю, бо ця “халява” мене не тішить “А ти що, думала квартира так легко тобі дістанеться? Е ні, такого не буде! Її ще потрібно
Надія Василівна ще в обід завітала до нас в спальню на перегляд улюблених серіалів. Мене в той час там не було, адже готувала на кухні вечерю. Коли я зайшла до них то застала таку картину, як син із мамою в одному ліжку дивляться фільм і регочуть. Я ще трохи посиділа з боку і зрозуміла, що тут місця для мене немає і пішла в іншу кімнату читати книгу. Та вже вечір і я б хотіла вже лягати спати, та моя свекруха засміялась і сказала: “Почекай ще трохи, ще три серії і я піду. Виспишся, ти ще молода”
життєві історії 0
Вчора я вже не витримала і сказала своєму чоловіку, щоб виніс телевізор зі спальні в свекрушину кімнату. Як і я, так і мій чоловік родом з села. Коли
Вареники і холодець вийшли чудові, плюс – приємна звістка. Виявляється, Аня чекає на дитину вже від другого шлюбу. Мені новина не дуже сподобалася, я була далеко не в захваті і одразу подумала, що тут щось нечисто. Але вирішила промовчати, адже у сина своє життя і квартира йому від дідуся дісталася, тож не мені з невісткою жити. Все змінилося напередодні Різдва, коли вони з Ігорем вирішили зробити мені сюрприз. Як і планувала, подарувала молодим машину
життєві історії 0
Ось уже скоро два роки, як мій син Ігор нарешті одружився. Я на цю подію чекала з нетерпінням, і весільний подарунок у мене був давно готовий. Ось тільки

You cannot copy content of this page