Головна

життєві історії

Мені вже 37 років, а раду собі ніяк не можу дати. До того ж, моє життя після того, як я три роки тому повернулася додому з чотирирічною дитиною, стало дуже важким. А все через рідну сестру і матір. Я тоді пішла від чоловіка і повернулася в будинок до матері. Є у мене ще старша сестра, яка теж живе з мамою. Живемо вчотирьох у двокімнатній квартирі. Усім потрібен окремий кут. Мати втомлюється. Втомлююся я. Мечуся між домашніми справами, дитиною та роботою. Працюю я в дитячому садку, зарплата невелика, плюс отримую мізерні аліменти. Скільки можу, віддаю матері
життєві історії 0
Мені вже 37 років, а раду собі ніяк не можу дати. До того ж, моє життя після того, як я три роки тому повернулася додому з чотирирічною дитиною,
В мене був  ювілей – 70 років. Я спекла свій фірмовий тортик і звісно ж, запросила Ларису на каву. Прийшла вона засмучена, але з невеличким подарунком. Та вже за пів годинки сестра розридалась у мене на кухні. Виявляється, після п’ятнадцяти років шлюбу її дочка з чоловіком розлучається. Я поспівчувала, але і підібрала гарні слова, в знак підтримки. І тут в Ларису ніби вселилося щось. – Та хіба ти нас, бідняків, зрозумієш? Ти все життя як сир в сметані каталася, з таким чоловіком. Навіть зараз, на схилі літ, в тебе гарна двійка і пенсію чоловік має хорошу і діти тобі допомагають
життєві історії 0
Ох і день народження мені “організувала” рідна сестра. І тільки вдумайтесь, на мій сімдесяти ювілей Лариса, з якою ми все життя добре ладнали, відкрилась з геть іншого боку.
Кожного місяця мама передає сестрі по 4 тисячі гривень, їй же більше треба, вона дівка, нехай собі щось гарне купить, хоча вона і хлопець заробляють непогано, а я коли прошу, щоб купила дитині суміш чи підгузки, то в неї одна відповідь: “Маєш дитячі гроші, розпоряджайся ними так, щоб тобі на місяць вистачало. Ще і сестрі пару гривень можеш підкинути”. З дитинства чую від неї, що якась я не така, і взагалі, як тільки чоловік на мене увагу звернув. Це мені ще пощастило
життєві історії 0
Хочу розповісти свою історію, бо вже не знаю що робити. Я з чоловіком і сином живу у себе вдома біля батьків, не хотілось в невістки йти. У мене
Я мама п’ятьох дітей. Сказати, що живеться мені важко, нічого не сказати. Раніше, коли була жива моя мама, то була хоч якась підтримка і допомога, а тепер, хоч вовком вий. Свекруха в мене жінка, яка дбає лише за себе. В неї і снігу зимою не допросишся. На кожне моє прохання допомогти, в неї одна відповідь: “Це ваші діти і мене до них не вмішуйте!” Але і з цим би я якось змирилася, якби не ситуація, яка трапилася на день Валентина!
життєві історії 0
Я мама п’ятьох дітей. Сказати, що живеться мені важко, нічого не сказати. Раніше, коли була жива моя мама, то була хоч якась підтримка і допомога, а тепер, хоч
Сіла я на кухні і румиґаю ті дорогі канапки з червоною рибою і нічого, що завтра прийдеться добряче через них попітніти на фітнесі. Попід стіл бігає викупаний Мікі, а сини чемно виглядають у вікно автівку, бо з гостями мали приїхати і їхні діти. Ну, думаю, нічого, попереду вихідні, з’їмо. А ж тут з літньої кухні мене гукає мама: “Марічко, в нас так яєць багато кури нанесли. Я тобі відварила, в морозилці є краби, зроби салату, більше всього на столі буде”. Ну цілий анекдот вийшов, чесне слово!
життєві історії 0
Я сиджу собі на кухні, наминаю вже третю канапку з червоною рибою, як з літньої кухні мене гукає мама: “Марічко, кури так добре несуться, я тобі ще яєць
Зустрічі з родичами чоловіка для мене те ще випробування. Особливо – зі свекрами, які вимагають бачити онуків, але нічим абсолютно нам не допомагають, від слова – ніскілечки. Все розумію, ми всі різні люди, зі своїми бажаннями, зі своїми проблемами, але я вважаю так: одне діло, якщо ти береш участь у житті дитини не тільки, коли все добре, але і коли не дуже, і допомагаєш, коли просять, а не знаходиш тисячу причин відмовити, як це роблять мої свекри. Тому я й засмучуюсь від такого несправедливого ставлення. Мої родичі, вибачте за порівняння, завжди нам допомагають
життєві історії 0
Зустрічі з родичами чоловіка для мене те ще випробування. Особливо – зі свекрами, які вимагають бачити онуків, але нічим абсолютно нам не допомагають, від слова – ніскілечки. Я,
Приходить до мене недавно подруга Надія, мала вона багато про що розповісти. Принесла вона і “червоненького”, так ми й сиділи на кухні до вечора. Під кінець застілля Надія вже й сама “почервоніла”, почала говорити всякі небилиці. Аж раптом Надя сказала дивну річ “Ой не народила ти собі дитину, подруга. Дивись, старша на чоловіка схожа, а молодший на твою маму. Ну немає такого, щоб на тебе було схоже. А ось мій син один в один, як крапля води, схожий на мене”. Після цього Надя швидко пішла додому і нічого не пояснила
життєві історії 0
Не знаю, може це так в селі, а може й не тільки. Хоч я й намагаюся не лізти до чужої сім’ї, але це не означає, що інші так
Але ж і сплакалася я за ті дні. Хіба на таке ми з чоловіком заслужили? Рідний син, на якого ми так довго в свій час чекали, взяв нас просто під ноги. Але біда в тому, що я не розумію, де ми таки упустили. Ніби й виховували, леліяли, берегли, і тут на тобі. Те брудне взуття я буду довго згадувати. Дожились ми з чоловіком до такого, що ворогу не побажаєш!
життєві історії 0
Але ж і сплакалася я за ті дні. Хіба на таке ми з чоловіком заслужили? Рідний син, на якого ми так довго в свій час чекали, взяв нас
Моя свекруха була помічницею судді, тому можете уявити, яка у неї пенсія! Але Ольга Сергіївна чистої води скнара. Просто живе по акціях, хоча і пенсія космос, плюс вона працює на 10 тисяч гривень, і це цілком дозволяє жити в нашому місті в достатку. Мій свекор з перебрався вже на дачу, бо не може з нею під одним дахом, бо вона йому з’їдає ложечкою весь мозок. але “ягідки” все ж дістаються мені. Ось в суботу минулу був день народження. я тепер це нещастячко куди маю подіти, га?
життєві історії 0
Моя свекруха була помічницею судді, тому можете уявити, яка у неї пенсія! Але Ольга Сергіївна чистої води скнара. Просто живе по акціях, хоча і пенсія космос, плюс вона
Через котиків-песиків свекрухи просто життя нема! Так, ви все правильно зрозуміли – живемо ми з мамою чоловіка. У нас з Іваном двоє дітей, доні 8 і сину 10 років. і якраз близько 10 років ми живемо з батьками чоловіка. Але свекра там і не видно. Я вдячна, що коли діти були маленькі, свекруха мені з ними добряче допомагала. Зараз же обзавелася величезною кількістю свійських тварин, які роблять моє життя просто нестерпним! У будинку той ще аромат, завжди брудно. Останні кілька років це мене абсолютно не влаштовує!
життєві історії 0
Через котиків-песиків свекрухи просто життя нема! Так, ви все правильно зрозуміли – живемо ми з мамою чоловіка. У нас з Іваном двоє дітей, доні 8 і сину 10

You cannot copy content of this page