fbpx
Головна

життєві історії

На Миколая, хоча це й була неділя, я не змогла поїхати до свекра, і привітати з іменинами, але чоловіку в подарунок купила електричний чайник, оскільки знала, що попередній у них вийшов з ладу, і відправила з самого рання. Їхати до них в район десь дві годинки. І ось ввечері Валера повертається і на порозі вручає мені клітчасту сумку. Я відразу зрозуміла, що там за “презенти”
життєві історії 0
На Миколая, хоча це й була неділя, я не змогла поїхати до свекра, і привітати з іменинами, але чоловіку в подарунок купила електричний чайник, оскільки знала, що попередній
Їхали ми на Миколая до мами з Києва у Івано-Франківськ, у мами якраз день народження.  Щойно сіли з чоловіком і малим, застали в нашому купе жінку, яка славно так розташувалася на нашій нижній полиці. Розклала свої пожитки та читає газету. Коли ми заходили, вона почала запивати якісь пілюлі, супроводжуючи це все охами та зітханнями. В цій божій кульбабі 200 кілограм на вигляд було точно. Але, коли я відмовилася, жінка перетворилася на пихкаючий злий самовар, який бігає вагоном і кудахче
Без рубрики 0
Їхали ми на Миколая до мами з Києва у Івано-Франківськ, у мами якраз день народження.  Щойно сіли з чоловіком і малим, застали в нашому купе жінку, яка славно
Минуло десь пів року, як на порозі квартири постала Ольга Петрівна, з дамською сумочкою в руках, і з заявочками, які в голові не вкладаються. – Ти не думай, що цю норкову шубу, мій Володя тобі просто так подарує. Але я й не про неї прийшла говорити, а про сережки з діамантом, що на ювілей були подаровані, і про каблучку. За те, що ти з ним вчинила, я б навіть шкарпетки куплені моїм синочком відібрала
життєві історії 0
Минуло десь пів року, як на порозі квартири постала Ольга Петрівна, з дамською сумочкою в руках, і з заявочками, які в голові не вкладаються. – Ти не думай,
Прислухався: ні, не в голові дзвенить. У дружини телефон надривається. Субота. 8 ранку. Галина красу наводить. Фарбується. Це їдучи на дачу! Комарів вражати красою зібралася? Біжу до машини, їду тещу Олену Степанівну забирати. Дізнаюся чудові та дуже цікаві мені новини. Виявляється, та каструля, що загубилася рік тому знайшлась. Йде повтор новин. Про каструлю, про ціни на простирадла. І ось вона, кульмінація відпочинку. Лечу з даху з антеною у руках
життєві історії 0
Коли Галина сказала, що поїдемо в суботу з тещею відпочивати на дачу, я відчув себе дитиною, якій щось недоговорюють. Для мене взагалі теща і дача ніяк з поняттям
Свого Артем досяг, почали жити разом. З його ініціативи я звільнилася з роботи і весь свій час почала присвячувати йому та навчанню в університеті. Повів мене за руку до РАЦСу, по-іншому не назвеш. Казка закінчилася через два місяці після весілля
життєві історії 0
А я ось зовсім заплуталася і не знаю, як бути. У мене була гідна і високооплачувана робота, повна свобода в особистому житті та купа добрих знайомих і друзів.
Коли Іван взяв в руки цю чорно білу фотокартку, його обличчя змінилося. Було зрозуміло, він скучає за сімейними посиденьками. Тому наступного дня я пішла в торговий центр і купила різних гостинців. – Ти повинен зробити перший крок до примирення, – сказала я. Додому Іван повернувся неймовірно щасливим, а наступного дня знову подався до Орисі
життєві історії 0
Коли Іван взяв в руки цю чорно білу фотокартку, його обличчя змінилося. Було зрозуміло, він скучає за сімейними посиденьками. Тому наступного дня я пішла в торговий центр і
Боренько, – говорила його дружина і руки її обіймали його, як лебедині крила. – Боренько, я якраз мріяла потрапити на цей анімаційний фільм, справді. Не хвилюйся, Боренько, все на краще, головне, що вдвох. – Марійко, як же так? – засмучено спитала дівчинку-підлітка мама. – Марійко, цей Женя, він же такий капловухий і погано вчиться! Тато не зрозуміє! – Так! А сьогодні він згриз мій щоденник! – Подивися якась класна фотка! І показує на екрані телефону не цуценя, ні. – Ми емігрували б, – сказала мені знайома. – Вид на проживання та квартира готові
життєві історії 0
Буває закохаєшся і все. У чоловіка закохаєшся, у дитину свою, у подружку, у сусідську бабусю, у місто чи конкретну вулицю, у сквер чи у булочку з корицею та
Відтоді, як ми з Улянкою дізналися, що чекаємо на дитину, життя раптово змінилося для нас обох. Ми більше не були тією люблячою парою, як колись. Майже відразу ми перетворилися на тих, кого назвати людьми мислячими складно. Улянка багато часу проводила в Інтернеті в пошуках інформації про свій тендітний стан. І там вона натрапила на цю програму, яка встановлюється на комп’ютер
життєві історії 0
З того дня, як ми з Улянкою дізналися, що чекаємо на дитину, життя раптово змінилося для нас обох. Ми більше не були тією люблячою парою, як колись. Майже
Я пропрацювала в цій сім’ї більше трьох років, тому й бачила все на власні очі. Більше того, вони навіть не приховували своє життя від мене. Власником будинку був дідок, інакше його назвати не можу. Чоловік керував декількома компаніями. В дружини, на цей раз, він взяв собі дев’ятнадцятирічну Олесю. Спершу жили добре, нічого не скажу, але через два роки все змінилося. – Ось тобі, 50 тисяч, але ти – “закриваєш на все очі”
життєві історії 0
Я пропрацювала в цій сім’ї більше трьох років, тому й бачила все на власні очі. Більше того, вони навіть не приховували своє життя від мене. Власником будинку був
Після навчання за кордоном я знову повернувся до рідної України. В нас сімейний бізнес, який вже не один рік на плаву. Батько відкрив ще одну філію, і влаштував мене там головним. В той день у мене, за пів кілометра від роботи, зламалася автівка. Я вийшов і попрямував по квітучій алеї. Навпроти мене “летіла” дівчина з об’ємною коробкою, і я випадково її зачепив
життєві історії 0
Після навчання за кордоном я знову повернувся до рідної України. В нас сімейний бізнес, який вже не один рік на плаву. Батько відкрив ще одну філію, і влаштував

You cannot copy content of this page