Головна

життєві історії

Вийшла я заміж півтора року тому, переїхали зі Львова в село до його батьків, зараз мені 26 років і  я прислуга для сім’ї мого чоловіка! Не прибирає за собою зовсім, ледь навчили його мити за собою посуд, стіл і підлогу навколо нього після їжі потрібно прибирати віником і помити. Нічого додому не купує, їсть наше. Прибирання будинку повністю на мені, а смітити вони дуже люблять, продукти на всіх приношу, а магазин не близько, доводиться ходити майже три кілометри з важкими сумками. Само собою, що на мені – приготування обідів, і всього треба готувати багато, бо їсти дуже люблять. Та й продукти, які як мінімум на чотирьох на місяць коштують близько 10 000 гривень  – а це моя зарплата
життєві історії 0
Вийшла я заміж півтора року тому, переїхали зі Львова в село до його батьків, зараз мені 26 років і  я прислуга для сім’ї мого чоловіка! До весілля ми
Я вчора, як і всі 20 років, наготувала на всю родину вечерю: улюблені котлети чоловіка, картоплю, голубці, вареники солодкі на десерт. Адже я всім їм повинна: чоловік взяв мене 20 років тому з дитиною, вони мої благодєтєлі. Але Іван, до того, як почати їсти, поставив мені ультиматум: або я доглядаю його матір, або – на вулицю
життєві історії 0
Я вчора, як і всі 20 років, наготувала на всю родину вечерю: улюблені котлети чоловіка, картоплю, голубці, вареники солодкі на десерт. Адже я всім їм повинна: чоловік взяв
Вже два місяці з нами не спілкується дочка, і кому це все залишимо? Будинок же будуємо. Хотілося б почути дуже думку збоку, добрі поради. Мені 53 роки, чоловікові 60 років, є в дочка Оля від першого шлюбу, їй зараз 35 років. Ми з чоловіком живемо за 400 кілометрів від дочки, яка мешкає в Києві. У нас в селі свій будинок, тримаємо курей, індиків, телят, чоловік ще працює, я на пенсії. Дочка рік тому народила другу дитину, вона приватний підприємець, попросила мене приїхати допомогти з дитиною, щоб раніше вийти на роботу. Я приїхала ще до народження Златочки, а за місяць Оля вийшла на роботу. Я десь раз на два місяці на тиждень приїжджала додому. Оля мені під час останньої розмови сказала, щоб я вибирала щось одне
життєві історії 0
Вже два місяці з нами не спілкується дочка, і кому це все залишимо? Будинок же будуємо. Хотілося б почути дуже думку збоку, добрі поради. Мені 53 роки, чоловікові
Живу я з чоловіком та його батьками у двокімнатній квартирі, вже майже 5 років майже. Кухня у них величезна для квартири, ми з Тарасом у ній самі вважай ремонт зробили на наші гроші. Я сама все планувала, купували матеріали і все зібрали самі. І от кілька тижнів тому купила я на нову кухню посудомийку. Ми всі тут ледачі, посуд може в мийці стояти 2 дні. Чим вечорами свекрусі й мені намивати гору тарілок, краще ж так само 2 дні складати їх в машину. А виявилось, що я собі за 50 тисяч гривень купила не помічницю, а халепу! Посуд одразу ж перестав скупчуватися в мийці. Свекруха буквально не давала мені його, виривала з рук і терла ганчірочкою. Вчора я заповнила машинку, але в ній залишалося ще місце. Я ввечері Ірині  Василівні сказала – вранці поїмо, машинку запущу
життєві історії 0
Живу я з чоловіком та його батьками у двокімнатній квартирі, вже майже 5 років майже. Кухня у них величезна для квартири, ми з Тарасом у ній самі вважай
Повернулася я остаточно з Італії у свій ріднесенький Львів, у свою, ще бабусину стару квартирку. Все мені тут рідне, миле й моє, ніде немає краще. Поїхала я доглядати літніх італійців 20 років тому, у 43 роки. Мені треба було піднімати дітей, двох дочок і сина. І ось я сиджу на своїй кухні при теплому світлі бабусиного бра і дивлюся на ці пачечки доларів, євро, вже поміняних гривень. Я їх всі розклала і розподілила. Ця пачка – на придбання однушки у Львові, яку я віддам в оренду квартирантам. Цей стосик – купюр – не реставрацію бабусиної квартири, бо жити я хочу саме в ній. А ці дві пачки – на машини всім дітям
життєві історії 0
Повернулася я остаточно з Італії у свій ріднесенький Львів, у свою, ще бабусину стару квартирку. Все мені тут рідне, миле й моє, ніде немає краще. Поїхала я доглядати
В мами був день народження і коли дійшла справа до шашлику, вона попросила зятя, щоб той батькові допоміг. Свекруха ж сиділа збоку і себе накручувала, а потім з неї “вилізло”. – Який він вам синок? У вас дві дочки, ось ними й командуйте. І взагалі, щось мені від вашої їжі погано стало, все дуже жирне. Попрошу, щоб Ігорчик мене додому завіз. – А тут мамин рідний брат підіймається. – О, так ми вас підкинемо в місто, бо вже маємо їхати. Моя ж в нічну зміну сьогодні. – Ви б бачили її зчорніле обличчя
життєві історії 0
Ви знаєте, я багато читала і слухала історій про те, що свекрухи ревнують своїх синів до невісток, але в мене трішки інша ситуація. Моя свекруха, Ганна Дмитрівна, ревнує
Від одягу невістки всі шафи тріщать. І це все при тому, що вона не працює. Я спершу мовчала, щоб не бути поганою свекрухою. Та мій син, бачу, сам не може собі ради дати. Він у нас привчений до інших сімейних цінностей. До свахи дзвонити то марна справа, та справжня мама своєї дочки. Крім “чорних словечок” я від неї нічого толкового так і не почула. А вчора, коли я з пошти повернулась додому, то застала таку картину, від якої душа не масці. Вона ж то думала, що мене нема
життєві історії 0
З чоловіком коли ми побрались, то дуже мріяли про велику і дружню сім’ю. Жити я пішла до чоловіка з його батьками, чудовими людьми, які завжди були нашою підтримкою
Василь виконує усі забаганки Софії, а я наполягаю, щоб вона навчилася готувати, прибирати і хоча б вивішувати на сушку одяг. Незважаючи на мої всі зусилля, наша донька стала вимогливим підлітком, який очікує, що їй усе піднесуть на білому блюдечку з золотим ободочком. А нещодавно я відібрала у Софії телефон, оскільки бачила, що там “халепа”, а вона відповіла: “Тато купить мені новий, якщо я захочу!” Це і стало останньою краплею
життєві історії 0
Чоловік балує нашу дочку все життя. Він каже, що хоче для неї найкращого і не розуміє, що це їй лише шкодить. Люди повинні домовитися про виховання дітей, перш
Я ж до останнього думала, що діти хоч по тисячці, але на свою квартиру відкладають. Живуть вони на “широку ногу”. Недавно в Кам’янці-Подільському були. Я ж його лише на фото бачила. А коли приїхали, завели розмову про іншу, просторішу квартиру. Я ж думала, купляють нарешті, але ні. – А для чого, мамо? Я ж твоя єдина спадкоємиця! – Мені земля з-під ніг пішла. Я ж ще не така літня, щоб чекати, коли я на небеса до чоловіка полину
життєві історії 0
Коли дочка відповіла, чому вони досі і гривні на перший внесок не наскладали, я думала, що вона жартує, але це правда. До мене тільки зараз дійшло. І як
Брата я попросив приїхати помогти з городами, бо треба було і картоплю копати і моркву. Але Руслан не то що сказав, що не приїде, бо справи в нього важливіші, а наголосив, що хата ця моя, тому щодо поля і допомоги з мамою, щоб я його не чіпав. Після цих слів ми з дружиною зробили з хати “лялечку”. А коли прийшов час спадок на мене переписати, Руслан мамі зателефонував. В останній день всі мої плани рухнули. Від кого від кого, а від мами я такого не очікував
життєві історії 0
Розумієте, мені дуже образливо стало від мами таке почути. Я ж біля неї все життя, а Руслан в той час мотався по заробітках і замість того, щоб собі

You cannot copy content of this page