Я не розумію чого та людина стільки робіт собі сама створює.
Ось я сільська жіночка, давно вже як на пенсії, живу із дочкою і зятем, які виховують мені дві чудові внучечки. Замість того, щоб залишити собі більше вільного часу і поняньчитись зі своїми внучечками, адже на своїх дітей колись часу не вистачало.
То я собі купу господарки розвела, городів понасаджувала. І якщо чесно, в нас немає такої сильної потреби в цьому всьому. Та я інакше жити не можу.
Звикла я вже до того, що маю мати все своє домашнє і все. Діти мої обоє працюють, заробляють доволі непогано, можуть собі дозволити все і навіть більше.
Деколи мені дочка навіть дорікає, що моя господарка їй дуже дорого обходиться.
То зерно для курей і гусей потрібно купити. То фірману, чи трактористу заплатити. То покропити від мушки, то від жука. То заростає від зела. То привести і це все кошти.
– А ти потім тільки по сусідах все роздаєш за дякую.
Так, вони в цьому праві. Але як в селі жити і не тримати господарки? Тай городів купа, гріхом, щоб пустували без діла.
Не знаю чи то світ так перемінився? Бо молодь зараз живе геть по іншому, а ніж ми колись. Цей час, що я на господарку і городи витрачаю, вони працюють і заробляють гроші за які можуть все це собі купити без проблем.
Та ми колись і працювали і господарки і городи тримали, та грошей тих постійно на життя бракувало, а про відпочинки то я взагалі мовчу, на них ні часу ні коштів ніколи не було.
Тож, як маю свій мозок перелаштувати? Щоб не заважати своїм дітям жити спокійно, без непотрібної мороки?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!