Ірина не так давно вийшла заміж. Весілля було яскраве, масштабне. Триста гостей, дорогущий тамада і розкішний стіл. Допомогли батьки чоловіка, які є досить заможними людьми. Одним словом, вдало вийшла.
Вдало то вдало… Але ж заміж вийти – це не головне. Головне зуміти зберегти сім’ю. А ось до цього дівчина виявилася не готова. Молодість і тягота до свободи зробили свою справу. Не змогла Ірина бути вірною дружиною і готувати борщі до приходу коханого з роботи.
Ні, спочатку вона звичайно пробувала себе стримувати, намагалася пам’ятати, що тепер належить не тільки собі, а й сім’ї. Але…
Добрі подружки з минулого все-таки витягли Іринку з дому розвіятися. Нічний клуб, караоке, танці, алкоголь… Все це в сукупності повністю розв’язало руки молодій дружині.
Прокинулася Ірина в незнайомій квартирі в компанії незнайомого парубка. З жахом зібрала речі і викликала таксі. Приїхавши додому, дівчина сиділа біля півгодини у ванні, намагаючись змити з себе ганьбу зради. Але, як то кажуть, вода не всесильна.
Пройшов місяць, Ірина дізналася що чееає дитину. І все б нічого, Ілля дуже хотів дитину і був щасливий, коли дружина показала йому тест з двома смужками. Почали готуватися до появи малюка на світ.
Ілля повністю зробив ремонт у будинку, закупив все необхідне: меблі, речі для дитини, пелюшки, повзунки… Заздалегідь купив іграшки, а основному хлопчачі, так як дуже хотів сина.
Чоловік жартував: «Якщо буде дочка, то ми їй швиденько всяких ляльок накупимо, а це все на потім, коли у нас ще й хлопчик буде. Але у нас повинно бути в ідеалі: старший син і молодшенька дочка».
Ірина робила вигляд, що все в порядку. Але її бентежило одне. Термін. Невідомо, хто батько. Ним міг бути як і Ілля, так і той незнайомець, з яким дівчина провела одну ніч.
Здавалося б, мовчи і чоловік ніколи ні про що не дізнається. Так, підло. Але так хоча б збережеться сім’я і дитина буде жити в повноцінному оточенні. І Ірина мовчала. Але, не змогли промовчати ті самі її подружки.
Якимось чином вони проговорилися тому самому хлопцеві, що дівчина, яку він тоді відвіз з клубу до себе додому і потім намагався знайти якийсь час, чекає дитину. Той, як справжній чоловік вирішив, що не зможе усвідомлювати, що десь ось ось народиться його рідга дитина.
Випитав у дівчат адресу Ірини і прийшов до неї додому. Зустріч Андрія з Іллею була дуже гарячою. Ілля не міг повірити, що цей хлопчина каже правду. Ірина була викликана на очну ставку.
Як би не хотіла дівчина відкрутитися, але на її обличчі спливла вся правда, варто було їй побачити поруч з чоловіком Андрія.
– Я подаю на розлучення! – твердо заявив чоловік.
– У такому разі, я подам на аліменти! – заявила Ірина.
– Якщо дитина моя, то він не буде ні в чому мати потребу. Аліменти не знадобляться, я сам буду його забезпечувати! – запевнив дівчину Ілля.
– Не потрібні мені подачки, все буде по закону! – пішла Ірина.
На тому і вирішили. На світ з’явився хлопчик. Ірина подала на аліменти. На що сподівалася?
Банальний тест на батьківство і ось він результат: Ілля не тато.
– Вільна дорога! – з сумом і злістю на обличчі звернувся він до колишньої дружини.
– Нічого, мене Андрій забезпечить! – самовпевнено відповіла дівчина.
А що Андрій? Андрій і радий би. Але… Та квартира, де вони були разом, була знімною. Роботи у Андрія стабільної не було. Як, власне і бажання.
Ні, батьківство він звичайно визнав. Але життя Ірини до розлучення було не можна порівняти зі справжньою. Грошей немає, підтримки теж. Спробувала зайняти у тих самих подруг. Виявилося, що подруги ті і зовсім не подруги. «Сама, мовляв винна», – кажуть.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні