Коли дочка дізналася про мою роботу, то сильно розлютилася. – Чим ти взагалі думала? Як могла на таке погодитись? В твоєму то віці. Краще б з онучкою сиділа, поки я на роботі з ранку до ночі. – Мене дивує її поведінка. Я живу своїм життям, і не збираюсь ні під кого підлаштовуватись.
Я два роки на пенсії, розлучилася, живу одна. У мене є доросла дочка, яка також розлучена і сама виховує трирічну дівчинку. Ми з моєю донькою тривалий час були в досить делікатній суперечці, і я хотіла б попросити читачів про так звану “зовнішню думку”. Ми обидвоє винні у нашій проблемі, ми просто бачимо це по-своєму і не можемо домовитись.
За словами моєї дочки, про мене кажуть, що я погана бабуся, бо для мене чужа дитинка важливіша за власну онучку. Крім того, вона звинувачує мене в егоїзмі, я недостатньо цікавлюся її турботами і я дбаю лише про себе.
А тепер у чому конкретна проблема.
Я вже в пенсійному віці. Я планувала працювати на пенсії, але, на жаль, мені не дозволили робити там, де я була. Приблизно через пів року, поки я була вдома, я вирішила розібратися з ситуацією. І в основному з фінансових причин, як одинокий пенсіонер, у мене не залишається грошей.
Знайти підходящу роботу або роботу за сумісництвом виявилося майже неможливим. Я шукала досить довго, але безрезультатно. Тоді у мене була цікава можливість: дочка одного з моїх колишніх колег пішла на роботу після декретної відпустки (у неї дуже вигідне та цікаве місце, яке вона не хотіла втрачати) і шукала няню для своєї тодішньої піврічної дівчинки. Її зацікавила досвідчена, гнучка в часі жінка, яка буде працевлаштована у неї практично на повний робочий день.
Я погодилась, не вагаючись. Я люблю дітей, турбота про них мене ніколи не турбувала. Ми з панночкою та її чоловіком привернули увагу одне одного, разом ми домовились про взаємно задовільні умови. З понеділка по п’ятницю я приходжу до них щоранку о сьомій і доглядаю за їхньою дитиною, що триває до пізнього дня, коли мама повертається з роботи. Поступово моя допомога якось розширилася сама по собі, включивши невелику допомогу в домашньому господарстві: я прибираю, мию, купую деякі дрібниці, прасую, а іноді навіть готую.
Панночка дуже задоволена, вона знає, що за її маленькою донечкою добре доглядають і, крім того, вона щодня повертається в охайну квартиру, а класична жіноча друга зміна її не чекає. Я також задоволена, тому що ця робота для мене не є вичерпною (я б сказала, що мені це подобається, я навіть не сприймаю її як роботу), і я дуже добре винагороджуюсь фінансово.
Я могла б бути задоволеною, і певним чином є, якщо моя дочка не псує ці радості. Два роки тому вона розлучилася і залишилася наодинці зі своєю дочкою. Все було добре, поки вона була з нею вдома. Ми бачилися на вихідних, ми з онучкою веселились, часом увечері доглядала за нею, щоб вона кудись поїхала.
Але потім дочка почала працювати, і почалися проблеми. Внучка не терпить дитячого садка і часто хворіє, що ускладнює ситуацію з працевлаштуванням дочки. Вона просить мене доглядати за онучкою, коли вона не може ходити до дитячого садка, стверджуючи, що сьогодні інший час і що такі проблеми, як хворі діти, не цікавлять роботодавця.
І в цьому проблема. Я фактично працюю повним днем нянею і не тільки. Мені потрібен дохід від цієї роботи, сім’я, з якою я перебуваю, покладається на мене. Немислимо доглядати за їх маленькою дитиною разом із хворою онукою.
Моя дочка не хоче цього розуміти, вона звинувачує мене в тому, що чужа дитина для мене важливіша за власну онуку, я не беру до уваги її складне становище розлученої працюючої матері. За її словами, коли я вийшла на пенсію, я повинна була зосередити свою увагу на ній та її дочці.
Я з цим не погоджуюсь. Я розумію, що для неї це непроста ситуація, але я також повинна подбати про себе, щоб мати змогу заплатити за все, що мені потрібно, і в той же час зберегти щось на той час, коли я вже не буду мати змоги працювати. У моєї доньки не вистачає грошей, я також намагаюся допомогти їй матеріально, принаймні, повністю одягнувши її і одягнувши онучку. Іноді я навіть купую продукти, щоб полегшити її бюджет.
Ми обоє в складній ситуації. Як бабуся, звичайно, я маю докори сумління за те, що мені довелося відмовитись доглядати за власною хворою онукою, щоб доглядати за чужою дитиною, але якщо я хочу зберегти цю роботу, мені нічого не залишиться.
Яка ваша думка щодо суперечки, яку ми ведемо з дочкою? Ви як і вона, вважаєте, що я погана і егоїстична бабуся?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
