Я ніколи і не могла собі уявити, що на таке відношення заслужу від свого сина.

Сама я сільська жіночка. Вийшла заміж. Мій чоловік, коли ми побрались, прийшов жити до мене. Спочатку ніби життя складалось добре, ми тримали велику господарку, дві корови і двоє коней. Обидвоє з чоловіком працювали на фермі, я дояркою а він конюхом.

Боженька подарував нам трьох діток, дві донечки Наталка, Христина і син Максим. Скажу чесно, я й не помітила, як мій чоловік вже й і дня без чарочки не міг, так і особливої підтримки від нього не було. Та все одно з господаркою трохи допомагав.

Я закривала на все очі, адже в селі мало не в кожній хаті була така ситуація і моя була не виняткова.

Моя мама з тіткою були вченими людьми, тому вони займались навчанням з дітьми, бо в мене не було ні сил ні часу, адже фінансово все трималось на мені.

Всі троє моїх дітей гарно вивчились, Наталка на перекладача іноземних мов, Христинка на бухгалтера, ну а Максимко на менеджера.

Життя у мене було одноманітне, робота, городи, господарка, я й на себе не заглядала в дзеркало, все крутилась, аби дітям копійчину зайву заробити, раділа, що вони в мене вивчились і ще мені на старості буде підтримка і опора.

Та доля так склалась, що Наталка моя вийшла заміж за чоловіка не нашої національності, а Англійця який забрав її до себе, Христинка часто їздила у гості до сестри і теж зустріла там свою долю.

Так залишились ми з сином самі (чоловіка не стало, як і батьків). Мій Максимко довго не міг знайти собі пари, я вже навіть трохи й переживала. Але коли йому було 26 він одружився і привів мені невістку до хати.

Я її зустріла як рідну дочку, до роботи не гукала, все сама встигала. Моя невістка була при надії, коли вони побрались з сином, тому я шанувала її аби привела на світ здорову дитинку.

Так в нашій сім’ї і з’явився мій внучок Данилко, таке щастя в хаті. Максим гордився, що в нього син, жінку мало на руках не носив. Та з народженням сина почалися постійні “бурі” за гроші. Невістка жалілась, що син мало заробляє, а через трохи я дізналась, що мій Максим звільнився з роботи і пішов на будову працювати.

Та я не втручалась, вони молоді і самі знають краще за мене, як їм бути. Ще через деякий час вони з невісткою затіяли грандіозні ремонти, все помінялось в нашій хаті, не зробили ремонт тільки в тій кімнаті де живу я. Я розумію, все дорого, а мені і так добре. Ходила я бавитись з Данилком і любувалась тими ремонтами, наче королівські хороми в нас в хаті.

Читайте також: Того дня в парку я молилась, просила у Бога помочі, щоб дотягнути до пенсії. Повз мене проходив молодий парубок, побачивши мій пригнічений настрій, присів біля мене. Сам він військовий. Попросив, щоб я молилась за нього. Я була рада від того, що комусь потрібна, що можу допомогти. Молодий чоловік пішов і щиро подякував. Почала молитись, коли потягнула руку у кишеню, щоб взяти вервицю, випали гроші

Так я іноді зауважувала що невістка незадоволено дивилась у мій бік, а сьогодні вона мені заявила, що не хоче мене бачити в своїх покоях, що я їй “пахну” селом і що взагалі, хоче відокремитись від мене.

Я спочатку не хотіла говорити про це сину, та коли він почав робити окремий вихід з моєї кімнати то зрозуміла, що він теж не хоче мене бачити.

Я у відчаї, почуваюсь пригніченою і нікому не потрібною жінкою, хоч мені лише 63 роки.

Де взяти сили жити далі? Коли я втратила зв’язок із сином? Дайте мені хоч якусь пораду, чи розраду, бо сама я не знаю, як зможу жити на самоті.

Автор – Наталя У

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua