Ліля вже ну так просила, що я не сміла відмовити. – А давайте одразу після фітнесу до нас. Я приготую щось смачненьке і легеньке, оскільки розумію, що вам після тренировки вареники зі шкварками не можна, – сказала невістка по телефону, і засміялася. Ну як відмовиш, але як тільки я переступила поріг, вона давай на руки мені сунути онучку. – Златуня так сумувала за вами, так сумувала! – І як після таких “зустрічань” мені знову до них в гості йти?
– Коли вони мені про цікавий стан сказали, я одразу попередила, щоб на мене не розраховували. Я не люблю возитися з малесенькими дітлахами. Вік вже не той. Не даремно, Бог дітей молодим дає. Ну скажіть, чого я маю себе і когось обманювати? Та й взагалі, я в няньки не записувалася, маю своє життя, — скаржиться 55-річна Катерина Андріївна.
Декілька років тому жінка вийшла на пенсію. Вона здає дві квартири в оренду, тож на життя їй вистачає. Якщо всі її подруги няньчать онуків, то Катерина Андріївна має свої плани на життя.
– Я нарешті записалася на курси англійської. Завжди на це шкодувала гроші та час. Ще й на фітнес ходжу, із подругами до театру бігаю. Та й дачею зайнялася. Загалом, я не маю жодної вільної хвилинки, – розповідає пенсіонерка.
Спілкування із онукою нікуди не вписується. Та й Катерина Андріївна не горить бажанням няньчити малу. Вона вважає, що сина виростила і зі своїм обов’язком упоралася.
– Невістка мені шле фотографії онуки у всі соцмережі. Навіщо мені десятки світлин кожного дня? Ще й слухавку вічно суне, щоб Злата зі мною говорила. Та їй два роки, що вона може мені сказати? Я себе якось дивно в цей момент почуваю. Не хочу сюсюкатися. Ну не моє це! — обурюється Катерина Андріївна.
Ще Ліля вічно закликає Катерину Андріївну у гості. Свекруха постійно шукає відмазки, але іноді доводиться навідуватися.
– Приходьте після фітнесу, я на обід щось приготую. Та й Златуня за вами скучила. А ви дивилися відео, яке я вам надіслала вчора? Правда, класне? Златка сама їсть! – щебече невістка.
Бабуся тільки зітхає. Ліля ніби не розуміє, що родичка не хоче тісно спілкуватися і продовжує кликати у гості.
– Я спитала невістку, коли вона на роботу планує виходити. А вона на мене, як на дивну, подивилася. Вона, напевно, до випускного буде зі Златкою няньчитися. Загрязла у своєму декреті — світу білого не бачить. Нічим не цікавиться, окрім підгузків та пелюшок, — зітхає Катерина Андріївна.
Ліля чомусь вважає, що вона не нав’язується, а все робить правильно. Мовляв, кожна бабуся має душі не чути у онуках.
Що скажете, хто в цій ситуації правий? Чи варто заставляти жінку, якщо їй це не до душі?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
