Я вийшла заміж з великого кохання. Тоді мені здавалося, що я буду такою щасливою до кінця життя! Однак, все пішло не за планом. Ми із чоловіком у шлюбі вже 5 років. Перший рік все було гаразд. Але потім Іван пішов із роботи практично без причини. І з того часу все шукає себе, не працює.

Рік тому мені довелося передчасно вийти з декрету, бо дійшло до того, що не було за що купити продукти. Зараз працюю більше за норму, щоб принести більше грошей у сім’ю. Дитина росте, сину багато чого потрібно.

Так я і почала тягнути сім’ю, поки чоловік шукає себе. Я намагалася не наполягати, хотіла дати йому час поміркувати і визначитися. Але це якось затяглося.

У чоловіка бувають тимчасові підробітки, але тут є один нюанс. Майже всі зароблені гроші він не несе додому, а віддає своїй дорогій мамі.

Моїй свекрусі Антоніні Сергіївні лише 60 років, вона вже на пенсії. Правду кажучи, вона не виглядає як жінка, яка не може про себе подбати. Свекруха ще й незадоволена тим, що я залишила на чоловіка турботу про дітей. Каже, це не чоловіча справа.

Я досить довго терпіла це все. Адже вона його мати, що я можу зробити. Але кілька днів тому я попросила чоловіка сходити за продуктами. Він лише нещодавно отримав гроші за невеликий підробіток. А він сказав, щоб я дала йому грошей, бо у нього не має. Виявилося, що Ваня віддав мамі все, що заробив. Адже їй потрібно комуналку заплатити і поїсти щось! Їй, бачите, складно на одну пенсію.

І тут я не витримала, сказавши йому все, що про це думаю. Адже нашим дітям також треба їсти, а комуналка не сама себе оплачує. І все це за мій рахунок! Чоловік образився і пішов.

А ввечері мені зателефонувала свекруха і почала кричати: «Як ти можеш забороняти синові допомагати матері? У тебе совість взагалі є? Я вирішила не терпіти більше, висловивши їй все. Але вона заявила, що ми маємо все спільне.

Дуже зручно так міркувати, коли квартира моя, гроші заробляю я, а в її синочка тільки його неймовірний потенціал. Ще б пак, чому ж не сказати, що все спільне. Словом, Антоніна Сергіївна тепер зі мною не розмовляє. Але я не дуже засмутилася з цього приводу.

Цілу ніч після цього я не спала і довго думала. Я втомилася тягнути все на собі. Так більше не може тривати. Я думаю про всю сім’ю, про дітей, а чоловік думає лише про маму. В усіх бувають важкі часи, я розумію. Але його важкі часи тривають уже 4 роки. Мені здається, мій ліміт розуміння та терпіння вичерпаний.

Тому я дала Вані місяць на пошук нормальної роботи. Та хоч якоїсь, але постійної! Якщо він нічого не знайде, то нехай переїжджає до мами. Мені треба бачити, що він хоч трохи зацікавлений у нашій родині. Як ви гадаєте, я все правильно зробила? Бо одна подруга мені сказала, що чоловіками зараз не смітять, навіть такими.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.