iBilingua

Наша з чоловіком дочка Руслана неймовірна дитина. Вона наша маленька дівчинка, яка робить нас щасливими.

Їй справді вдається все, за що вона береться. Вона чудово грає на фортепіано, дуже добре розмовляє англійською, і коли вона отримала ступінь бакалавра, ми надзвичайно пишалися нею.

Але зараз ми з чоловіком розчаровані однією неприємною подією. Руслана перестала з нами розмовляти. Вона образилася і сказала нам з чоловіком, що ми егоїстичні та надмірно оберігаємо її. Вже місяць, як я марно намагаюся з нею зв’язатися, але вона не відповідає на мої повідомлення і не бере слухавку.

Руслана наша, як правило, дуже нервує і часто відчуває стрес у важких життєвих ситуаціях. Щоразу, коли вона стикається зі складною життєвою ситуацією, вона перетворюється на клубок нервів. Та все в кінцевому результаті у неї добре.

Те саме відбувається з Русланою, коли наближаються іспити або вона має виступати з великою презентацією. Останній випадок не став виключенням.

– Мамо, може ну його… Так боюсь, щоб не осоромилася перед такою великою аудиторією, – сказала вона мені за тиждень до виступу. Я її якось заспокоїла і змусила не здаватися і продовжувати вчитися.

Однак все ускладнилося: за три дні до виступу Руслани наша бабуся потрапила в лікарню. Коли я прийшла до неї, лікарі сказали мені, що її стан важкий і все виглядає недобре. Я почувалася не добре. Але водночас виникло питання, чи варто сказати Руслані, що її бабуся у важкому стані.

Я вирішила, що для неї буде краще тримати це в таємниці. “Не буду напружувати її перед державними іспитами. Це погано може для дочки обернутися”, – подумала я про себе.

І тому я Руслані нічого не сказала про стан бабусі. Настав важливий день для Руслани, але і з лікарні прийшла звістка, що моя мама пішла з життя.

Читайте також: Через тиждень ми повернулися з Андрієм з медового місяця й зустріли його колишню в моєї свекрухи. Оксана привітала нас, потиснула мені руку, потім обійняла свою улюблену колишню свекруху і поспішила геть. – Зустрінемось завтра у театрі, – сказала свекруха Оксані, демонстативно зиркаючи на мене. А на п’ятому місяці ми ощасливили свекруху цікавим станом. З Оксаною в них дітей не було

Я була спустошена. Ще гірше стало, коли Руслана дізналася, що бабуся декілька днів лежала в лікарні, а ми їй нічого не сказали.

– Через вас я втратила можливість попрощатися з бабусею. Я не розумію, про що ви думали. Я вже не маленька, – сказала вона нам.

Відтоді наші стосунки напружені, і я не знаю, як нас знову звести разом.

Щоб ви порадили нам зробити в цій ситуації?

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!