Мені досі важко повірити в те, що моя старша сестра так нахабно і меркантильно відноситься до мого життя, нібито вона чужа для мене людина, а не близька родичка. І все б нічого, але вона хоче забрати мою стару квартиру! Вона мені, звичайно, більше не потрібна, тому що я накопичила на нову. Однак те, з яким тоном вона мені повідомила, що хоче забрати мою попередню житлоплощу, здивувало мене, м’яко кажучи.
Вона нібито вважала це належним і абсолютно нормальним, що якщо я переїжджаю кудись і не продаю свою стару квартиру, то вона заселитися в неї разом з чоловіком як само собою. Сестра думає, раз я купила собі нову квартиру, то жити в моїй старій – це як належне. Тим більше раз вона чекаю дитинку.
Кумедно, що таке споживацьке ставлення до мене у неї було все життя, хоча всі речі за нею зазвичай доношувала я. Можливо вона вважає, що цим робила мені послугу? Хоча це було рішення батьків, щоб мені видавали її речі. Проте таке ставлення до мене мене закономірно обурило. Я для неї вже не маленька дівчинка, яку можна зневажати. І тому, як тільки я почула її слова, то відразу сказала, що такого не станеться.
Її обурення і погляд після мого повідомлення варто було бачити. Мабуть, я ніколи не бачила її такою розгубленою. Відчуття, що це була розгублена і спантеличина дитина, який нічого не може сказати. І це дійсно так, адже що вона може?
Почати говорити, що я її сестра, а тому зобов’язана віддавати свою квартиру? Доросла людина розуміє, що це звучить безглуздо і ніколи не почне говорити таке, особливо на публіці.
І мені здавалося, що ми тоді все вирішили як дорослі люди. Однак того ж вечора мені зателефонував її чоловік, який став практично благати мене віддати їм мою стару квартиру. Дійшло до того, що він став стверджувати, що моя сестра в положенні і їм потрібно гніздечко побільше. На хвилину я навіть повірила і мені стало цікаво що б вони робили, якби я не переїжджала? Жили б у маленькій квартирі з дитиною?
Прикриватися дітьми – настільки низький вчинок, що в підсумку я навіть не стала дослухувати його теревені.
Всі мої подруги інаші з сестрою спільні знайомі стали на мою сторону. Мене це щиро здивувало, тому що зазвичай всі завжди були за неї. Однак зараз правота на моєму боці і я відчуваю сильну підтримку, коли розумію, що мислю так не одна.
Мої батьки ставляться до мого рішення скептично і до кінця не приймають будь-яку сторону. Їх цілком можна зрозуміти, адже ми обидві їхні дочки. А займати сторону одного з дітей – означає зрадити іншого. Мої батьки не такі і я абсолютно впевнена, що вони до останнього будуть намагатися зберегти в цій ситуації повний нейтралітет.
А ось я твердо буду стояти на своєму, навіть якщо ми з сестрою через це зовсім перестанемо спілкуватися. Прикро буде, звичайно, але що вдієш, поступатися я не збираюся.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
