Чоловік залишив від мене саму з синочком, коли мені виповнилося всього 25, а Сашку було чотири рочки.
Років зо два мені знадобилося, щоб прийняти ситуацію, пробачити, знову повірити в себе. Я повернулася з дитиною до батьків в село. вони мені допомагали, та все одно було дуже не просто.
Допоміг мені відновитися Богдан. Я підробляла офіціанткою в одному кафе, Сашко у дитсадок ходив. Богдан почав до мене залицятися, проводжав додому після роботи, дарував квіти і солодощі.
Мені він хлопець подобався, але я його не покохала.
Зате саме Богдан знову довів мені, що я молода й гарна, що подобаюся сильній статі, маю над ними свою певну жіночу владу.
Богдану я пояснила, що не можу бути з ним, ми розсталися, але досі з ним іноді спілкуємося, хоч минуло багато років. В нього дружина, син і донька, але він і зараз з посмішкою іноді говорить: «Як би ти тільки підморгнула»…
Життя закрутилося. Я вирішила здійснити свою мрію, на заваді якій стало раннє заміжжя: закінчила заочно юридичний факультет у виші обласного центру. Влаштувалася на кращу роботу, зняла квартиру і пеїхала з Сашком від батьків з райцентру у велике місто.
А коли повністю вивчилася, почала практикувати у єридичній сфері. Спочатку – помічницею нотаріуса, а з часом відкрила і свій власний кабінет. допоміг чоловік, з яким я той час мала стосунки. Так, він був одружений, але не щасливий в родині. Ми розійшлися, коли я сказала йому про те, що для створення родини він мені не потрібен. Я була чесною з ним і з собою.
Я не хочу вже бути з кимось постійно, досить. Це моє свідоме рішення. Мені подбається те життя, яким я живу. Подобається зустрічатися з різними чоловіками, не залежно від їх матеріального і сімейного стану.
Ще з татом, коли я і сестра були маленькими, ми садили багато дерев у нашому садку. Зараз вони вже височенькій розлогі яблуні й груші, вишні і абрикоси, які щороку плодоносять.
Коли мені виповнилося 37, один з чоловіків, з яким на той момент ми зустрічалися (він був розлученим і хотів мене повести до РАЦСу), допоміг купити невеликий землю у передмісті. Через 12 років, нарешті, я живу в збудованому на цій землі будиночку. Він не величкий, але дуже затишний, все тут облаштоване на мій смак, міста вистачає і мені, і гостям-друзям, і Сашкові з невісткою, які частенько приїжджають погостювати.
Є садок, клумби, грядочки і навіть басейн. Маю машину і велосипед. А для душі в мене – дві чудові собаки.
Що ще треба жінці під пятдесят для комфорту і гармонії?
А, так, чоловіки.
Вдруге під вінець, як я вже казала, я не прагну, тут я для себе визначилася точно. А чоловіки – вони в мене завжди є. Різні. Одружені й ні, як виходить. З одними стосунки тривають довше, з кимось закінчуються швидко, а іноді існують і кілька паралельно. Можу собі дозволити.
Осуджуєте мене? А пам’ятаєте, за якої умови не судимі будете?..
Це, кінець кінцем, мій вибір,вибір дорослої, самодостатньої, успішної жінки.
Життя показало мені, що мужики «стрибають у гречку» не тому, що винна зваблива жінка. Вони ж не телятка.
Причина завжди в їхній родини, в двох людях – чоловікові й дружині. У всіх ті причини різні, але точно справа не в коханці. Чоловік не подивиться в бік, якщо йому зі своєю жінкою добре.
Мій теж колись пішов мабуть саме тому що йому стало не цікаво й нудно з занедбаною після народження дитини жінкою, яка так і не привела себе у форму, а до того ж всю увагу приділяла малюку, забувши про нього.
А сьогодні мені подобається бути просто коханкою, не обтяжувати себе зобов’язаннями. Подобається гарно проводити з людиною час, відпочивати морально і фізично, якщо вона мені приємна, або легко відпускати, якщо відносини почали обтяжувати.
Зараз в мене є мужчина з іншої країни, раз на три-чотири місяці ми обов’язково зустрічаємося, їздимо разом у подорожі або відпочити.
А кілька місяців тому я познайомилася з чоловіком… на 12 років за мене молодшим. Але ж яким!.. Знала, що одружений. Але своє відношення до цього я вже пояснила. Бачилися раз-два на тиждень в мене. Він – тренер фітнес-клубу, в якому я займаюся.
Пару днів тому – дзвінок у ворота. Вечір, я відпочивала в саду. Виходжу. Біля хвіртки – дівчина, ще молодша за нього, років 22-23 на вигляд.
– Поговорити з вами приїхала, – заявила гостя після привітання.
Звісно, мені стало цікаво, запросила зайти. Присіли на шезлонги біля басейну.
– Я – дружина Кості, – представилася дівчина.
Я спокійно. але уважно подивилася на неї.
– Я вас вислідкувала, проїхала непомітно за Костиком. Я розумію, що ви доросла, досвідчена. цікава й гарна жінка. Йому такі подобаються, він і до мене зустрічався зі старшою жінкою, але батьки були проти його вибору. Воювати з вами я не збираюся… Я навіть не впевнена, чи зможу Костю вибачити і, можливо, колись у майбутньому покину його… Але зараз… У нас буде дитинка. Дайте нам шанс!
… Ця сама ще дитина не розуміє поки, що зрадивши одного разу, він зробить це знову. Не зі мною, так з іншими. Бо чогось в їхній парі значить не вистачає для щастя.
Та я запевнила її, що більше не бачитимуся з Костею і обіцянку виконала. Нащо мені сльози цієї дівчини в карму? Хай самі розбираються.
Я й щоб скучати щоб по Кості – то не дуже й скучала. Тим більше, кінці місяця ми з Яшушем поїдемо до моря – життя повинне сповнюватися позитивними моментами.
Автор – Олена М.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
