25 червня у селищі Народичі на Житомирщині сталася cмepтeльнa ДТП. П’яний підприємець за кермом мікроавтобуса Volkswagen збив двох хлопчиків 7 та 3 років. Старший від отриманих травм пoмep у лікарні.
Мікроавтобус спершу наїхав на дерев’яні колоди, які лежали на узбіччі. А потім – на дітей, які проходили повз. Про це повідомили у відділі комунікації ГУНП області.
“У результаті ДТП cмepтeльнi травми дістав 7-річний хлопчик. Іншого потерпілого – 3-річного товариша зaгиблoго – госпіталізували до обласної лікарні.
Водій, який наїхав на дітей, перебував у стані алкогольного сп’яніння. Поліція затримала його”, – йдеться в повідомленні.
Сьогодні, 26 червня, 46-річному водієві оберуть запобіжний захід. Слідство триває.
Читайте також: ВІДПОЧИНОК ЗА КОРДОНОМ ЧИ НА ДАЧІ: КУДИ ЦЬОГО ЛІТА ПОЇДУТЬ УКРАЇНЦІ
Недавні записи
- Гороскоп на 20 квітня 2021 для всіх знаків Зодіаку: деяким знакам Зодіаку буде дуже важко зосередитися, а в декого навпаки, відкриються лідерські задатки. Дізнайтесь, що ж зорі підготували саме для вас!
- Відпочинок в Єгипті був запланований вже давно, тому змінювати щось в останній момент не було б розумним. – Як ти, люба? Надіюсь вже краще? Ти ж не забула, у нас завтра літак?, – сказав Дмитро до Уляни, як тільки та переступила поріг квартири. – Дім, тобі вже 35 стукнуло, а ти досі поводишся, як дитина. – Після відпочинку Уляна зібрала свої речі і з’їхала від “коханого” не задумуючись
- Я виходила заміж молода, і як кажуть, зелена, бо була при надії. Антону було 22, а мені й дев’ятнадцяти ще не виповнилося. Як бідно ми тоді жили, навіть описувати не хочу – любов затьмарювала очі. Будучи на солідному терміні, я вирішила зустріти свого чоловіка, який повинен був приїхати на метро. – Ти чого мене позориш?, – сказав Антон, коли ми зустрілись. Я тоді йшла додому позаду нього і заливалась слізьми
- Особлива молитва до Всечесного Бога за батьків: дякую Тобі за любов до моїх батьків, яка закладена в моєму серці, і нагороди їх довгим та щасливим життям!
- Вікторії не було й двох років, як її мама, а моя дружина, яку я поважав, любив і цінував, вирішила нас покинути, і переїхати до “іншого чоловіка”. Ні мої вмовляння, ні тещі, не допомогли. Не знаю, чи впорався б я сам з дочкою, якби не Іванна Степанівна. Вона, можна сказати, допомогла мені поставити доньку на ноги. Коли Віка була в одинадцятому класі, я вперше, за стільки часу, побачив знайомі очі, але Наталі були потрібні лише гроші. Ні дочка, ні мама, ні я – її не цікавили