iBilingua

Діти, як тільки перебралися жити до села, так і забули дорогу до рідної домівки. – Пощастило тобі, Ганю. Таких дітей виростила. – А та пишалася собою, сама ж їх на ноги ставила, чоловіка рано не стало. І нічого, що хата обсипається, а в середині бруд та пил, головне, що коли вона в місто їде, її діти, як королеву одягають: кофтинки, нові хустини, пальта і чоботи. Та одного дня старенька занедужала

Діти, як тільки перебралися жити до села, так і забули дорогу до рідної домівки.

життєві історії 0

Доля Василя та Тамари була чимось схожою. Вони обидвоє вже давно втратили свої половинки, а Боженька так і не нагородив їх дітьми. Коли вони вже не могли самі себе обслуговувати, далекі родичі влаштували їх до будинку пристарілих. Того дня вони сиділи за столиком, і дивилися один на одного. – Тамаро, а виходь за мене заміж? – Жінка, подумавши декілька хвилин, відповіла згодою. Наступного ранку, Василь, не дочекавшись сніданку, зателефонував Тамарі

Доля Василя та Тамари була чимось схожою. Вони обидвоє вже давно втратили свої половинки,

життєві історії 0

Баба з дідом ніби й старалися на кухні пошепки говорити, та Люба прокинулась, одягла на ноги теплі шкарпетки, і пішла на до них. – Ой, онученька покинулась! А чого це ти так рано? Йди ще лягай! – А ви чого ні світ ні зоря повставали? Трапилось щось? – Так, трапилось. Непоправне трапилось, – і стали розповідати Любі всю історію діда Дем’яна, сусіда їхнього. Все село зійшлося попрощатися з цією людиною

Баба з дідом ніби й старалися на кухні пошепки говорити, та Люба прокинулась, одягла

життєві історії 0

Юлечко, я тут до Трускавця на курорт зібралася. Самій мені там буде сумно. Придумай щось з роботою, і поїхали зі мною, – не пропонуючи, а наполягаючи говорила дочці Оксана Дмитрівна. Ця боялася піти проти матері, і робила все, лиш би тій було добре. – Доню, я тут подумала. Краще тобі з Кирилом розлучитися. Він непутящий. Зі мною в квартирі тобі буде куди краще, – і тут Юля задумалася

Юлечко, я тут до Трускавця на курорт зібралася. Самій мені там буде сумно. Придумай

життєві історії 0

Ще Іван не встиг переступити поріг, як Гануся йому тапочки несе. Щоб часом не застудився її благовірний. Потім швиденько підштовхує до умивальника, й запрошує за стіл, над яким витають ще ті запахи свіжозвареного борща і сала з цибулькою. І хоча сама весь день на ногах, адже працює в супермаркеті, та треба догодити коханому. А через рік: “Вибач, в мене є інша!”. Скажете чому? Все дуже просто

Ще Іван не встиг переступити поріг, як Гануся йому тапочки несе. Щоб часом не

життєві історії 0

Як тільки тато став моїм ангеликом на небесах, ми повідомили про цю звістку всіх родичів. Рідні в той же день приїхали. Після прощання ми направились в невеличкий ресторан неподалік, щоб згадати, якою чудовою людиною він був. В його будинок я потрапила через декілька днів, і не впізнала. З нього було винесене все. – Це ваших рук справа? – А що такого? Все це по праву належить нам!, – відповіли рідні брати та сестри батька

Як тільки тато став моїм ангеликом на небесах, ми повідомили про цю звістку всіх

життєві історії 0

Йду додому. На під’їзді оголошення: «Дорогі сусіди! Сьогодні близько 8:30 біля прохідної двері були загублені 200 гривень рублів. Якщо знайдете, занесіть їх, будь ласка, в 76 квартиру Олені Семенівні. Пенсія невелика, тож ці гроші дуже потрібні». Прочитавши це, я дістав з гаманця 200 гривень. Спочатку ця дівчина була дуже здивована, але потім вона оплатила каву наступній людині, яка стояла за нею в черзі. Найдивовижніше те

Ці історії про те, як люди проявляють свої кращі якості, коли звичайна людина робить

життєві історії 0

Ми завжди з Оксаною зідзвонюватися на вихідних. Так було і цього разу. – Мамо, так склалися обставини, я зустрічаюсь з хлопцем. Ростик, шанована тут людина, а ще, він на десять років від мене старший. – Я нічого не сказала: любов так любов. А ще через пару місяців вона випалила. – Мамо, ми з Ростиком розписалися. Ти ж розумієш, де Київ, а де ваше село. Дорога не близька. Я була впевнена, що ви і так не приїдете на торжество

Ми завжди з Оксаною зідзвонюватися на вихідних. Так було і цього разу. – Мамо,

життєві історії 0

Після того, як ми з батьком “трішки” попрацювали з сапкою в городі у бабусі, мені терміново потрібно було поїхати в місто. Повернувшись, тата я дома не застала. – Не чіпай його!, – сказала мені бабуся дивним голосом. – Відколи з життя пішла твоя мати, я його таким щасливим ніколи не бачила. – Настав час прощатися. Бабуся, як завжди, носила і носила в багажник гостинці. А по обличчю ж видно, щось вона хоче запитати

Після того, як ми з батьком “трішки” попрацювали з сапкою в городі у бабусі,

життєві історії 0

Моя літня сусідка почала віддавати мені свій одяг і прикраси з юності, коли носила той самий розмір, який у мене. Вони були напрочуд в ідеальному стані. Одного разу влітку я йшла додому зла і втомлена, потрапила під дощ і промокла до нитки, та так, що світла сукня почала просвічувати, а косметика розтеклася. Ні, йдуть і дивляться ще так питально і осудливо

Поділіться цими добрими коротенькими історіями з іншими, і світ стане трішки кращим! *** 90-ті