iBilingua

Бабуся моя Віра жила в селі. Моя мама їздила в Італію на заробітки, зустріла там чоловіка і залишилася. Мої брат і сестра й дорогу до бабусі забули, коли дізналися, що вона на нас усіх трьох зробила дарчу на будинок у рівних частинах. З собою у лікарню бабуся взяла лише маленьку в’язану торбинку. У ній я потім і знайшла 50 тисяч доларів. І це були не ті гроші, які бабуся мені показала вдома

Бабуся моя Віра жила сама в селі, дідуся не стало ще років 15 тому.

життєві історії 0

Мама навчила мене усього досягати самостійно, вказавши на двері, коли мені виповнилося 18 років. Я ненці навіть вдячна за життєву науку. У мами кілька років назад з’явилася ще одна квартира, дісталася їй від бабусі. Звичайно, нам з чоловіком ніхто не запропонував в ній пожити. Хоча рідня чоловіка досі не може зрозуміти, як так взагалі можна. Гроші за оренду мама забирає собі, але займатися повинні ми. Причому безоплатно, тобто даром

Гроші за оренду мама забирає собі, але з проблемами в квартирі повинні розбиратися ми.

життєві історії 0

З Романом ми знайомі ще з дитинства, разом вчилися, разом гуляли у дворі. У свій час я переїхала вчитися до столиці, а Роман так і залишився у нашому рідному Тернополі. Тому коли за збігом долі ми опинилися в одному із київських ресторанів, з радості не могли наговоритися. І в один момент до нас підходить дівчина, сідає навпроти, і так запитально мене дивиться. Чесно, я думала таке тільки в кіно відбувається. – Доброго дня! Я Олеся, улюблена і єдина дівчина Романа!

З Романом ми знайомі ще з дитинства, разом вчилися, разом гуляли у дворі. У

життєві історії 0

Як це так? Що, пів мільйона на весілля потратити? Ви краще квартиру в іпотеку візьміть, чи автівку придбайте, – каже мені Оля, яка все своє життя живе на орендованій квартирі, їздить на трамваї, і від весілля з чоловіком відмовилася. – У мене все є: квартира, дві автівки, чому б і ні? – А ти про майбутніх дітей би подумала. – А ти про своїх трьох давно думала? – Ну ось чесно, чому люди так люблять рахувати чужі гроші? В голові не вкладається. Що їм з цього?

Як це так? Що, пів мільйона на весілля потратити? Ви краще квартиру в іпотеку

життєві історії 0

Я розумію, що сама винна в тому, що Любомир пішов, але змиритися з цим поки не можу. – Мені одному краще, – сказав він при останній нашій зустрічі. Любчик заблокував мене у всіх можливих соціальних мережах, але знайомі доповіли, що спільні фото він так і не видалив, і статус у нього досі “одружений”. Для мене це як “соломинка”, за яку я хватаюсь обома руками. Я змінюсь, але як це доказати коханому?

Я розумію, що сама винна в тому, що Любомир пішов, але змиритися з цим

життєві історії 0

Коли в офісі пішли перші чутки про моє з Толіком весілля, найбільше бідкалася Ольга Яківна. Вона у нас та жінка, яка повинна все і про всіх знати, до найменших подробиць. Оскільки підходити до мене і розпитувати про майбутнього чоловіка вона не сміла, то при першій же можливості “зблизилася” з дівчатами, якими я тісно контактую. – А цікаво, на якій машині той її Толік їздить? А квартиру має, чи орендує? Скільки років? 31!? А, все ясно! Розлучений скільки разів був?

Коли в офісі пішли перші чутки про моє з Толіком весілля, найбільше бідкалася Ольга

життєві історії 0

Про те, що Іванко хлопчик з особливими потребами, не видає нічого, крім інколи дивної поведінки. Але мене бентежить інше. Він в свої десять років досить рослий хлопчик. Його мама маленька і дуже худенька жіночка. Іван вже по росту її перегнав, але проблема в повноті. Одного разу я їх зустріла біля під’їзду. Так жаль батьків. Сили їм і терпіння

Про те, що Іванко хлопчик з особливими потребами, не видає нічого, крім інколи дивної

життєві історії 0

А ви що, цю територію орендували? – сказала мені впевненим голосом одна з жіночок, що сиділа на гойдалці, яка призначена для діток. Я з цими особами не хотіла сперечатися, але в той час позаду мене прозвучав чоловічий голос. – Я прийшов з дитиною на майданчик не для того, щоб вона дихала загадженим вами повітрям. – Ой, а ви ніби в екологічно чистому місті живете. Прям Карпати!

А ви що, цю територію орендували? – сказала мені впевненим голосом одна з жіночок,

життєві історії 0

Іванка ж з дитячого будинку. За нею немає кому доглянути, – говорили всі, але до пори до часу. Коли моя Аліса захворіла і нам довелося лягати в лікарню, я й без нічого була на взводі, а тут ще ця нестандартна ситуація. Через тиждень ми всією палатою мчали в ординаторську, і просили лікарів, чи медсестер, самим доглядати за дівчинкою. – У вас що, серця немає? Ви ж поруч, в одній палаті з Іванкою, невже так важко того чаю налити

Іванка ж з дитячого будинку. За нею немає кому доглянути, – говорили всі, але

життєві історії 0

Умене завжди були непрості відносини з батьками: я постійно не так одягалася, не так розмовляла, не з тими людьми спілкувалася, навіть музику не ту слухала. Мене відправили навчатися в університет, який мені не подобався, а потім пробували видати заміж за “дуже хорошого хлопчика”. Але я вийшла заміж за своїм бажанням. Ми з чоловіком Женею вирішили не хрестити дочку, та постаралася потайки моя мама, тепер мої двері для неї зактиті

Умене завжди були непрості відносини з батьками: я постійно не так одягалася, не так