iBilingua

– Ой, перестань, не треба мені було таке спілкування! Мені батько потрібен був, який мешкав з нами. Щаслива мама, повна сім’я. А він все зруйнував заради своєї примхи. Ну і нехай буде щасливий – якщо зможе!

– Мама – моя найближча людина! – розповідає про себе тридцятирічна Юля. – всьому,

життєві історії 0

– Життя покарає? – допитується двадцяти шестирічна Олена. – Весь час про це думаю і страшенно боюся! Адже ми з чоловіком, щоб бути разом, дві сім’ї виходить зруйнували – його і мою. Двоє дітей його тепер нещасні, колишня дружина, мати… мій колишній чоловік, знову ж… батьки, які зі мною рік вже не розмовляють

– …Відплата буде обов’язково? – допитується двадцяти шестирічна Олена. – Весь час про це

життєві історії 0

“Добридень! – рішуче привіталася незнайомка. – Я Наталія”. “І що?” – здивовано запитала Аліна. “Як? Владислав нічого не розповів? Він же обіцяв”, – сердито відповіла жінка. “Що обіцяв?” – ошелешено запитала Аліна. “Як чоловіка ділити будемо?” Якби космічний прибулець в цей момент з’явився перед Аліною, вона не була б настільки здивована, як оце почутим безцеремонним питанням. Владислав, повернувшись, нарешті, до ночі додому, застав фантасмагоричну картину: в кухні мирно пили чай його дружина, дочка, Наталя і двоє її дітей

“Добридень! – рішуче привіталася незнайомка. – Я Наталія”. “І що?” – здивовано запитала Аліна.

життєві історії 0

Клацнув вимикач і м’яке розсіяне світло освітило просторий передпокій. І Ніна зрозуміла, що саме про таку квартиру вона все життя мріяла. Величезна, з білими стінами і великими лоджіями. Просто казка. Вона посміхнулася і повернулася до Жені. Вона купила в подарунок кавовий сервіз, одягла джинси (все одно на підлозі сидіти) і вирушила в гості. Але, переступивши поріг, ахнула

Стояв теплий жовтневий вечір. В повітрі пахло дощем і мокрим листям. Ніна йшла з

життєві історії 0

В Тамари був ювілей. З міста приїхали всі діти, онуки, мали зійтись і сусіди, як-не-як, а такими роками не кожен може похвалитися – 90. – Бабусю, а де горошок до олів’є?, – гукала онучка Яринка з кухні. – В кладові, вже несу, Яринко! Тамара сама не вірила, що в такі то роки вона ще може “бігати” по своїй хаті, яку разом з чоловіком будували, всю свою душу в неї вклали. Шкода, що Максим не дожив до того дня, але дякувати Богу, хоч онуків дочекався

В Тамари був ювілей. З міста приїхали всі діти, онуки, мали зійтись і сусіди,

життєві історії 0

Олені Михайлівні аж серце зойкнуло, коли поштарка передала їй лист. На ньому великими літерами було виведено: від Катрусі Яремко. Жінка ніби відчувала, що в середині запрошення на весілля, весілля її невістки. В голові вмить спливли спогади десятирічної давності

Олені Михайлівні аж серце зойкнуло, коли поштарка передала їй лист. На ньому великими літерами

життєві історії 0

На Різдво ми пішли в церкву, нас не було десь годинки три. І що ви думаєте, свекри вирішили дома не дармувати. – Наталю, ми тут з Павлом Івановичем вирішили вам трохи допомогти, і ялинку розібрали. Для чого вона вам, новий рік же закінчився. Спершу я подумала, що це якийсь жарт, але не побачивши красуні на місці, отетеріла. – Ну як можна було? На саме ж Різдво?

Мені 29 років і все своє життя я прожила у Львові. Три роки тому

життєві історії 0

– І як тільки могла така у нас з’явитися? Ти, Яне – чорний мов сажа в печі, я також завжди темненькою була, мене часто в дитинстві циганчам називали, а тут, на тобі – біла-булюсінька, ще й кучерява, що гребінця не запхнеш. – Маруся з Яном мріяли про сина, а третьою на світ з’явилася Іринка, ще й зовсім не схожа на батьків. Одна бабуся, мама Яна, знала причину цих біловолосих кучерів

– І як тільки могла така у нас з’явитися? Ти, Яне – чорний мов

життєві історії 0

Допомога батьків – постійна тема конфліктів у сім’ї. Наталя дорікає чоловікові, що ось і квартиру їй залишили її батьки, тепер ось машину батько за свій рахунок відремонтував. – А де допомогу від твоїх, – кричить дівчина, – ні грошей на кредит, ні підтримки матеріальної. Тепер ось ще й з ремонтом, хоча обіцяли!

Хто такі утриманці? Діти, немічні старці … Так. А ще ті дорослі, яких в

життєві історії 0

Чула Олена, що кума її тільки-тільки від дочки, яка в столиці живе, повернулася, та й давай випитувати: як, що, й до чого. А Гануся щаслива, бо має чим похвалитися. В таких хоромах живе її Орися, а чоловік, просто золото, працювати не дає, каву в ліжко носить. Ну пощастило не те слово

Чула Олена, що кума її тільки-тільки від дочки, яка в столиці живе, повернулася, та