життєві історії 0
В тата і мами народжувались одні сини, але ті все надіялись, бо дуже мріяли про донечку. І ось, мама носить під серцем вже сьому дитинку. Батько жартома сказав, що як буде ще один хлопець, то втече з дому. Їм пощастило, на світ з’явилась я – Гануся.  Але замість того, щоб тішитись єдиною донькою і стількома козаками, тато пішов “по друзях”, а згодом і зовсім нас покинув. – Я вже не в тому віці, щоб слухати дитячий плач
Галина працювала в лікарні бухгалтером. Того дня вона прийшла на роботу геть без настрою.
життєві історії 0
– Вітя поїха- ав! – Дмитрик вихором увірвався в кухню, – Поїхав, мамо! Назавжди поїхав! Хлопчик уткнувся носом в фартух, надітий на матері. З рук Світлани вислизнула намилена чашка і, вдарившись об металеву раковину, розкололася на дві половинки. – Не треба мені твоє море! – Дімка зло подивився на матір вологими від сліз очима, – І ніякий він не дядько! Він мій друг! – і хлопчисько стрімголов вибіг з кухні
– Вітя поїха- ав! – Дмитрик вихором увірвався в кухню, – Поїхав, мамо! Назавжди
життєві історії 0
Я вже сім років працюю в Іспанії офіціанткою. Півроку тут – кілька місяців з родиною в селі на Черкащині. Тут у мене гарячі стосунки з Хоакіном. Дома – родина, чоловік, діти й онучка. Десять років тому ми з чоловіком купили нарешті окремий будинок і переїхали від його батьків
Я вже сім років працюю в Іспанії офіціанткою. Півроку тут – кілька місяців з
життєві історії 0
Коли я носила посуд на кухню, то випадково стала заручником їх з мамою розмови. Вона тоді казала Роману, що лише вони, рідні люди, можуть в любу хвилину його підтримати, а я, геть чужа людина, і на мене нема чого надіятись. І взагалі, якби не я, то в їх сім’ї панував би спокій. Мабуть Галина Степанівна вже забула, що і вона колись була дружиною
Живемо з чоловіком 10 років разом. З них перші три роки з його батьками,
життєві історії 0
Після декількох років на орендованій квартирі ми таки наважились з Романом взяти кредит і платити вже за своє, рідненьке. Мої батьки нас підтримали, і навіть допомагають фінансово. Та недавно мама прийшла в гості і відкрила на деякі речі мені очі. Ось вже третій день нормально не сплю. Вся в роздумах
Після декількох років на орендованій квартирі ми таки наважились з Романом взяти кредит і
життєві історії 0
Мене розпирала цікавість: ну хто ж її принц? А подруга мовчить, як риба. І тоді я пішла на хитрість. Я обережно поцікавилася, куди він поведе її після роботи. Виявилося, що вони підуть в піцерію в новому районі міста.Чому так далеко, я спочатку не розуміла, адже у нас за рогом є кафе! Але відразу після роботи я поїхала туди. Я сіла за столик в самому кутку. Через двадцять хвилин в піцерію увійшла моя подруга в новій сукні і на високих підборах. А поруч з нею був презентабельний красивий чоловік – мій батько
Мене розпирала цікавість: ну хто ж її принц? А подруга мовчить, як риба. І
Суспільство 0
Погрілися – і досить: на Україну сунуть сніги 10-20 сантиметрів, хуртовини і морози до -5-18
Погрілися – і досить: на Україну сунуть сніги і хуртовини. Вже 24-25 січня погода
життєві історії 0
Я його розумію. У нього з дружиною за плечима 9 років шлюбу. Спільно нажите майно. Дружина непогана. Зі мною він 1,5 року. Тут вибір між серцем і розумом. Але я сподіваюся на шасливий шлюб! У житті всяке буває. Люди одружуються, розлучаються, знову одружуються і щасливі потім в другому або в третьому шлюбі
Я його розумію. У нього з дружиною за плечима 9 років шлюбу. Спільно нажите
життєві історії 0
У мене є син, і ось його я безмежно люблю. З дочкою – інша історія. Чим старшою ставала дівчинка, тим більше я розуміла свою неприязнь до неї. Дочка – моя конкурентка. За увагу чоловіка і друзів, за гарний одяг і так далі. І це все лише починається. Але коли я стала мамою сина, тоді я зрозуміла, що значить по-справжньому любити!
У мене є син, і ось його я безмежно люблю. З дочкою – інша
життєві історії 0
– В минулому році о десятій вечора схаменулися! – ображено розповідає пенсіонерка Лідія Михайлівна. – Згадали про матір. Син дзвонив, вітаємо, мовляв, мамо, бажаємо всього-всього! Гучний зв’язок включив, там і невістка на задньому плані… Я, звичайно, не втрималася, кажу, а ще пізніше не могли зателефонувати? Вони заметушилися – ось, ми тільки з роботи приїхали, додому зайшли, раніше незручно було б розмовляти!
– …В минулому році о десятій вечора схаменулися! – ображено розповідає пенсіонерка Лідія Михайлівна.

You cannot copy content of this page