iBilingua

За двадцять років заробітків в Італії Леся ні до чого не доробилася. Єдине, що Христина зробила в хаті, так це вікна поміняла. Але я думаю, якби взимку не дуло їм по плечах, то б і того не зробили. Племінниця ходить вибрана, як цісар, а з хати в той час штукатурка осипається. Я багато років не була в селі, а цього року їхала до батьків на кладовище, щоб до Великодня порядок навести і сама на свої очі побачила, що в хату за всі ці роки і копійка не вклалася

Моя сестра вже майже двадцять років на заробітках в Італії, але найгірше те, що

життєві історії 0

Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких прав і голосу. Коли мені хотілося свіжого повітря і я прочиняла вікно – чула від мами Тараса: – Ее чіпай мої фіранки! Римма Олексіївна не дозволяла мені готувати їжу, аргументуючи це тим, що продукти купує вона і сама вирішує, що готувати. А коли ми з Тарасом купували продукти вона говорила, мовляв, навіщо ми витрачаємо гроші, адже вдома є, що їсти, краще б ці гроші віддавали їй, вона знає, де подешевше купити. А потім Тарас купив мені картину для малювання за номерами

Поки я чекала Софійку, ми жили з батьками чоловіка. Я не мала там ніяких

життєві історії 0

І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас молода родина, невже Людмила Павлівна не розуміє? Адже доросла мудра жінка! Свого часу моя свекруха працювала в Чехії і придбала там двокімнатну квартиру. Сама Людмила Павлівна тоді повернулася додому, а мій майбутній чоловік поїхав вчитися в Прагу і оселився у квартирі матері. Ростислав їздив раз на кілька місяців додому, в Україні ми зустрілися й побралися. Я закінчувала навчання, тому одразу до нього в Чехію переїхати не могла. Тож якийсь час чоловік жив у іншій країні, а я дома. Фінансово мені самостійно переїхати до нього не виходило, тому батьки чоловіка допомогли мені переїхати. Саме я не просила їх про допомогу. Переїзд був довгим, тривав майже рік. А коли я нарешті переїхала остаточно жити до Ростислава, до нас – гоп! – приїхала його мама. Бо він живе у її квартирі

І ось вона приїхала до нас жити. Мені це дуже не подобається, у нас

життєві історії 0

Знову вчора чоловік і моя мама так на сіли на мене, ніби поїхати в дорогий готель в Буковель і відпочити там з нашими чотирма дітками – моя примха, що я маю відмовитися від путівки, яку мені дали на 20 квітня на роботі. Поставили мене перед фактом: ніхто з них з нами не поїде. Як вони так можуть? У шлюбі з Русланом ми 8 років, виховуємо 4 дітей: у нас дівчатка 6 і 4 роки і дворічні хлопчики-близнюки. Я в декреті. Руслан працює на керівній посаді, вдома буває рідко. З дітьми допомагає моя мама. Вона не працює, живе в іншому місті, але приїжджає допомагати мені і наразі мешкає у нас

Знову вчора чоловік і моя мама так на сіли на мене, ніби поїхати в

життєві історії 0

По-перше, дівчина мого Арсена вирішила змінити собі ім’я. Ну яка вона Барбара, як вона Валерія? Ну хто таке робить, люди добрі? Та я ходжу до церкви щонеділі, і такого чуда ще не чула. Ось я і вирішила цю парочку розлучити, а в допомогу собі взяла дочку давньої подруги – Іринку. Красива вона дівчина, нехай ця Барбара ховається. Але якось та й син дізнався, що все це мій хитрий план

По-перше, дівчина мого Арсена вирішила змінити собі ім’я. Ну яка вона Барбара, як вона

життєві історії 0

Я приготувала вапняний розчин, щоб побілити дерева і погукала майбутню невістку. Та, як тільки почула, що треба працювати, взяла в руки телефон і сказала, що має термінове замовлення. Ну так, значить, так. Я взялась сама за роботу, а тут Роксолана вибігає з вересками, чого це я такою “багнючкою” дерева білю. “В нас дома вони на Великдень білюсінькі, а ви щось туди додали, невідомо що”. А потім просто вилила вміст відра

Я приготувала вапняний розчин, щоб побілити дерева і погукала майбутню невістку. Та, як тільки

життєві історії 0

Дуже дивна ситуація у мене в будинку склалася і я потребую погляду і думок збоку, можливо навіть порад. Справа в тому, що ми з чоловіком живемо в будинку моїх батьків, у нас будинок на два входи і одну половину мої батьки віддали нам і оформили вже на мене. Моя свекруха-пенсіонерка віддала свою двокімнатну квартиру під проживання своїм молодшій дочці і зятю, які переїхали в наше місто. У них двоє дітей, хлопчик і дівчинка, зовиця в декреті, зять тільки шукає роботу. От чоловік і наполіг, аби ми взяли до себе його маму. Я погодилася, але ж я не знала, як воно мені буде – з Тамарою Олександрівною під одним дахом. Останні дні Тамара Олександрівна і взагалі заявляє: “Я тут теж живу – значить маю право!” Може вночі встати з’їсти те, що я залишала на ранок дітям – мовляв, а що, я хотіла їсти, що я не можу поїсти? Гроші – доці. Кредит взяти теж не можемо з чоловіком, бо вже три маємо – машина, холодильник і два кондиціонери. Та ще й через те, що Тамара Олександрівна з нами живе і полюбляє снідати канапками з червоною рибкою, доводиться періодично брати продукти на гроші з кредиток

Дуже дивна ситуація у мене в будинку склалася і я потребую погляду і думок

життєві історії 0

Батьки мого чоловіка чомусь вважають, що я маю віддавати їм всю свою зарплату. Рома неодноразово намагався з ними поговорити на цю тему, але вони його не слухають. Вони думають, що раз я живу у них, то мушу і купувати все на стіл і в будинок. Але я вважаю, що на такий натовп мешканців і родичів – усього 9 чоловік в будинку – я не зобов’язана витрачати свою зарплату. Я працюю, щоб забезпечити хоч би себе – свої потреби, догляд за собою. У нас дуже галасливо до другої години ночі. Якщо попросити їх зробити вночі телевізор тихіше, то ще гірше буде. Свекруха щодня спить до 12 дня, не працює. Окрім мешканців будинку, до нас щодня приходять гості. Я постійно щось готую і весь час доводиться всіх обслуговувати

Батьки мого чоловіка чомусь вважають, що я маю віддавати їм всю свою зарплату. Вони думають,

життєві історії 0

Мене звуть Ольга, я маю 36 років. І це вже напевно такий вік, коли і про себе, про свою долю і власне життя подумати пора. Можливо, навіть створити свою родину, подумати про дитинку треба спробувати. Та ж коли цим всім займатися? Адже у мене сестри з дітьми і мама, як вони без мене впораються? Нас у сім’ї троє дітей, три сестри. Батько нас покинув, коли ми були ще малі, а мені, найстаршій, було 7 років. Жили ми бідно, мама на аліменти не подала, горда була, казала, що їй від батька нашого ніц не потрібно

Мене звуть Ольга, я маю 36 років. І це вже напевно такий вік, коли

життєві історії 0

Я чекав на підвищення кілька років. Коли це нарешті сталося, я сильно змінився і перестав себе контролювати. Я навіть уявити не міг, що це переверне моє сімейне життя з ніг на голову. “Ти виглядаєш дуже втомленим”, – сказала мені дружина вранці. І я сам це розумів і бачив, оскільки спав десь годинки три, не більше. Та в той момент мені захотілося сісти за комп’ютер, я думав, що поснідаю пізніше. Але щось шепотіло мені на вушко, що це не добра ідея

Я чекав на підвищення кілька років. Коли це нарешті сталося, я сильно змінився і