iBilingua

Рік тому ми переїхали в свою квартиру і моя дружина сильно змінилася. Іванка зациклена на прибиранні. В нас і в орендованій чисто було, але в своїй це переходить усі межі. Ми з Улянкою йшли на вулицю, як щось її почало колоти у взутті. Дочка ж роззулася і перевернула кросівок, звідки вилетів камінчик. Ви собі не уявляєте, яку “бурю” закотила моя дружина. Бо ми нічого не робимо, а лише смітимо. А після почалось і те, що я не маю права щось приготувати на власній кухні, бо все в жиру. Улюблені всіма пиріжки стали – проблемою!

Ми з дружиною пів життя по орендованих моталися, і нарешті рік тому ми заїхали

життєві історії 0

Це було щось з чимось. Я вдруге вийшла заміж оце недавно, з дитиною від першого шлюбу. Чоловік у мене дуже хороший, ми зустрічалися пів року і вирішили розписатися. Мама мого Тараса живе в маленькому райцентрі, з нашого міста їхати півгодини. Ми з Тарасом до Ірини Тимофіївни кілька разів їздили, але не часто – працюємо обоє, у сина спорт навіть у суботу. Але в цілому мама чоловіка здалася мені приємною жінкою. У Тараса також є молодша сестра, вона розлучена, має трьох дітей і живе в одному місті з мамою. Гнулася я пів дня на огороді, а потім наліпили гори, але все забрала зовиця

Знаєте, це було щось з чимось, і більше я до своєї новоспеченої свекруні не

життєві історії 0

Так вийшло, що на деякий час до нас переїхала жити моя свекруха. Мені вже за сорок, і самі розумієте, що ґаздувати в домі я звикла одна. Та річ навіть не в цьому. Наш з Орестом син не дуже любить читати, але загалом в школі він відмінник. “Ой, шкода, що ти не вдався в свого тата, той без книжки життя не уявляв. Ти, певно, в мамку пішов, на жаль”. “А скажіть мені, чого ваш син в тому житті доробився? Та якби не я, ми б досі на орендованій жили”. Ту аж перетрусило всю!

Так вийшло, що на деякий час до нас переїхала жити моя свекруха. Мені вже

життєві історії 0

Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі багато в чому і утримувати бабусю. Ну куди це годиться? Я студентка, є брат, теж студент першого курсу вишу. Живемо у Вінниці. Але треба розповісти все спочатку, щоб ви зрозуміли мою проблему і змогли щось порадити. Дідуся по батьковій лінії не стало 12 років тому, з того часу бабуся живе з нами. На місяць на неї йде щонайменше 10 тисяч гривень, що є суттєвою частиною загальної зарплати нашої сім’ї

Так вийшло, що у свої 20 років я і моя родина маємо відмовляти собі

життєві історії 0

Я подзвонила до невістки, бо скоро в онучки день народження. Я хотіла, щоб та мені з подарунком щось підказала. Хочеться, щоб щось цікаве і дитині запам’яталося. Але Оленка відповіла, що зараз дітям подарунки не потрібні, а треба гроші. Я ж розумію, що в сина зараз не все гаразд і іпотека ця вимотує, але невістка замість того, щоб самій кудись влаштуватися, виклянчує гроші в мене. Чесно, мені б навіть соромно було таке казати на її місці. Здорова жінка, сидить з дитиною дома, рахує копійки чоловіка і на мій гаманець заглядає

Я не уявляю, як можна жити від зарплати до зарплати чоловіка, і нічого з

життєві історії 0

Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не давати! Мене звуть Антоніна. У нас молода родина: чоловік Ігор, я і дитина, дівчинка, півроку. У шлюбі ми вже три роки. Але я не люблю батьків чоловіка і є на те поважна причина, щиро вам кажу. Мені не подобається їхнє ставлення до чоловіка і взагалі до нашої родини. Свекри мають двох дітей, це мій чоловік і його сестра, теж заміжня і у неї 2 дітей. Я у декретній відпустці і не працюю наразі – це ж нормально, що жінка не працює, якщо дитині пів рочку. Платять мало, щоб утримувати дитину, самі знаєте – 800 гривень з копійками. Добре, що Ігор більш менш нормально заробляє, щоб утримувати сім’ю. Але на розваги, відпочинок, хорошу дорогу їжу грошей не вистачає. У зовиці є свій приватний будинок, і 2 машини. Обидві добрі, на ходу. У батьків чоловіка теж 2 машини, одну з яких подарував мій чоловік, коли ми ще зустрічалися. Батьки живуть у селі. Свекор заробляє дуже добре для села. Більше, ніж мій чоловік. Свекруха теж працює. Вони живуть з бабусею, мамою свекра. Вона отримує велику пенсію, яку вони в неї забирають. Вони завжди беруть все найдешевше, зайвий раз не витрачають гроші, Навіть воду заощаджують миють у тазі посуд, їм так подобається жити. Нехай. Я просто дивуюсь. Але при цьому мені дуже прикро. Чому вони, маючи велику кількість грошей, не купили синові ні машину ні квартиру? Говорять: ти самостійний і сам маєш досягти всього. У них багато курей, гусей. Яйця дають нам дуже рідко. Ігорю на день народження шкарпетки його мама дарує. На ювілей лише 3 тисячі подарувала

Як можна так жити, так розкошувати, стільки всього мати – і нам нічогісінько не

життєві історії 0

Після двох років, як то кажуть, життя для себе, Назар і Ліза задумалися про дітей. Це були не тільки їхні мрії, я теж давно вже хотіла стати бабусею, але ніколи не підштовхувала своїх дітей до такого рішення. Проте, наші надії на малюка не збулися. Шість років минуло, і все ще немає радості бути бабусею. Лікарі лише розводять руками. А недавно я таки розкрутила Лізу на серйозну розмову. Тепер шукаю святі місця, щоб все це замолити!

Я завжди була пильною матір’ю, старалася бути поруч зі своєю донькою, Лізою, на кожному

життєві історії 0

Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер не бачу усіх чотирьох онуків, зокрема і рідних. Моя історія дуже не однозначна, тому хочу її розповісти і попросити поради. Мій син одружився з жінкою, яка мала від попереднього шлюбу вже двох дітей. І двоє у них народилися спільних – мої рідні онуки Рома і Василинка. Я онуків не ділила. А потім не стало мого сина, але Віка продовжує мені привозити всіх дітей на вихідні, думаю, що влаштовує своє особисте життя. Та я й не проти була. Просто у мене пенсія малувата, а дітей годувати треба

Я попросила у невістки грошей трохи, десь 500 гривень на день – і тепер

життєві історії 0

На сороковий день на порозі їх дачі постала рідна сестра Оксани, і сказала Миколі забиратися, бо це все тепер її. Мій брат залишився ні з чим, хоч все життя важко працював, щоб нажити все що він має. Микола думав, що його діти у себе приймуть, але ті сказали, що в них своє життя в якому для такого тата місця немає. Ось мені й прийшлося забрати брата до себе в батьківську хату. Єдине, що йому вручили з минулого життя, так це котика. Люда сказала, що не збирається ще на корм тратитися

А я просила брата, щоб він з Оксаною розписався, але ті все віджартовувалися, що

життєві історії 0

Я вже не молода, маю 37 років. Я би дуже хотіла повернутися з Києва у своє рідне село на Полтавщині, але мені перешкоджає молодша сестра Владислава. Я виросла у селі. Мене любили батьки, дідусь, бабусі й дідусі. Зараз стареньких вже немає на світі, але є батьки, ще в силі і при здоров’ї. І ще у мене є молодша сестра. Дитинство – це найсвітліше, що було в моєму житті. Я зберегла щиру любов до родової землі і дому. Люблю природу, з задоволенням пораюся на городі, земля дає мені енергію. Але так вийшло, що мій майбутній чоловік жив і працював у столиці. Я вийшла заміж і поїхала в Київ

Я вже не молода, маю 37 років. Я би дуже хотіла повернутися з Києва