життєві історії 0
Довгих 9 років я працювала у Франції в готельному секторі, щоб назбирати гроші на квартиру. Приїхала у Чернівці і нарешті купила її, але не дітям. Що тут почалося! Я нічого не надсилала додому, крім рідкісних і недорогих подарунків. Чоловік після розлучення сплачував аліменти, а діти жили у бабусі. Тільки для себе!
Довгих 9 років я працювала у Франції в готельному секторі, щоб назбирати гроші на
життєві історії 0
Ми з чоловіком мріяли виїхати поїхали до Канади і наше бажання здійснилося. Вдома у рідному райцентрі на Вінниччині залишилася з родиною моя сестра Люба, яка доглядала маму, а я їм регулярно висилала гроші. Ми вклали у цей переїзд все: продали квартиру, машину. Сестра почала натякати, що грошей їй не вистачає, продукти подорожчали. Та й ліки потрібні, словом, потрібно більше коштів. В принципі, слова вірні, але щось мене в них насторожило. Я взяла відпустку – і додому! Жодної нової речі у гардеробі. Хоч би блузочки чи тапочок! У холодильнику все найдешевше вода з колодязя, яку мама сама привозить на візку
Ми з чоловіком мріяли виїхати поїхали до Канади і наше бажання здійснилося. Вдома у
життєві історії 0
Погано скаржитися на матір, але вже накипіло. Після розлучення ми з донькою повернулися жити до моєї мами
Погано скаржитися на матір, але вже накипіло. Після розлучення ми з донькою повернулися жити
життєві історії 0
Тоді я дізналася, що чекаю дитину. Не знала, що мала робити. Батькам боялась говорити – ще перший курс не закінчила. Єдина надія була на Андрія, адже він майбутній батько. Коли сказала йому новину, відчула розчарування: “Олю, ти що? Яка дитина? Ми ще студенти ? Самі не стоїмо на ногах, ще вчитися, а вчитися”. Не сподівалася, що він таку пораду дасть. Було дуже важко!
З чоловіком живемо у шлюбі вже двадцять п’ять років. У нас все є: дім,
життєві історії 0
Все почалося вісім років тому і триває й досі. Я разом зі своєю сестрою навчалася на першому курсі інституту. А я досі не можу повірити в таку несправедливість
Все почалося вісім років тому і триває й досі. Я разом зі своєю сестрою
життєві історії 0
У вихідні свекруха із своєю дочкою вирішили зайти в гості, погратись та погуляти з дітьми. Ми з чоловіком ще здивувалися, то перерва на три місяці, а то кожні два тижні
У вихідні свекруха із своєю дочкою вирішили зайти в гості, погратись та погуляти з
життєві історії 0
Свого невірного чоловіка я й застукала з жінкою в ресторані, куди мене запросила подруга на свій день народження. Я давно знала про походеньки Сергія, та це було останньою краплею. Важко було, та я це пережила. А недавно він мені зателефонував і попросив допомоги. Через нашу доньку Даринку я й вагаюсь: допомогти чи ні? Я сильно боюсь її втратити!
З чоловіком ми після одруження взяли собі за мету, що відкриємо свій бізнес і
життєві історії 0
Ми винаймали скромне житло і економили кожну копійку, а ось Марічка жила, як в Бога за пазухою, оскільки чоловік держслужбовець. Одного разу так вийшло, що ми зустрілися сім’ями на святковій вечері. Я знала Марічку дуже добре, та поруч зі своїм чоловіком вона була геть іншою людиною. І лише згодом я дізналася про них всю правду. Я б не хотіла такого “щастя”, чесне слово!
Ми винаймали скромне житло і економили кожну копійку, а ось Марічка жила, як в
життєві історії 0
Моя історія може стати прикладом для нещасних і одночасно нерішучих жінок. Я росла у багатодітній родині. Мої батьки жили дружно, але бідно. У травні після мого випускного ми з Максимом справили весілля. Чоловік назвав мене “лагідними” словами і дорікнув: «Та кому ти з дитиною потрібна?!» Тоді я склала речі в вузлик і з малюком на руках повернулася до матері. Коли у них з’явився первісток, мене запросили в Англію на хрестини
Моя історія може стати прикладом для нещасних і одночасно нерішучих жінок. Безумовно, кожна з
життєві історії 0
Це був четвер, з коліжанками спланувала поїздку в місто, а мамі сказала перед виходом з хати: “Я їду, довго не буду, маю допомогти Олі сукню купити, бо вона їде на гостину”. Не можу передати, яка мама була невдоволена: “А ти совісті зовсім не маєш! Раз ти так, то я взагалі їсти сьогодні не буду варити, приїдеш – звариш!”. На тому наші розмови припиняються, знервована і неспокійна їду
Кажуть у народі: “Ми є дітьми доти, доки живуть наші батьки”. Мого тата вже

You cannot copy content of this page