iBilingua

Моя сестра Віра дружила з Петром, скромним, спокійним хлопцем, який жив без батька в нашому селі. Майже рік вони зустрічалися і дуже мріяли про скромне весілля. Але втрутилися наші батьки і щастя сестри рухнуло. Дядько Василь цей рік тому провів в останню путь дружину, недавно видав доньку заміж. Жалівся батькові, що будинок порожній. Оце було б файно поріднитися, одруживши дітей. А зараз моя дочка збирається заміж. Через два роки у них народився син, але за два місяці малого забрав Бог. Віра написала татові, що хоче повернутися додому

Історія ця почалася у 60-х роках. Моя сестра Віра дружила з Петром, дуже скромним,

життєві історії 0

Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як сказати про це батькам? Адже я так рвалася завжди у велике місто! І ось я в Києві, а радіти тут нічому

Я дуже дуже хочу назад у своє маленьке село недалеко від Верховини! Але як

життєві історії 0

Після весілля чоловік сказав: “Миросю, давай поживемо для себе, почекаємо трохи з дітьми”. Олег ніби наврочив. Так ми прожили для себе рік-два-десять… Це дуже багато. Зрозуміли, що не можемо мати дітей. Все змінила розмова з мамою. Було дуже важко. Ми зважували всі за і проти. І прийняли рішення, яке змінило наше життя!

Усі ми живемо заради дітей! Більшість… не говорю зараз про матір – зозулю чи

життєві історії 0

Я вже серйозно думаю, що треба кидати цього чоловіка і шукати бездітного, бо це все мене не надто влаштовує!

Я заміжня. Чоловік має дочку від першого шлюбу. Все стандартно. Віктор платить аліменти, і

життєві історії 0

На весні у нас народився синочок! Раділи усі, та з Борисом щось діялось не те! Почав часто затримуватись на роботі, з’явились нові друзі! Все моє життя пішло “шкереберть”. Борис почав шукати легких заробітків, знову заглядав у чарку, тому й не витримала – подала на розлучення. З новим чоловіком у мене було все: гроші, увага, і, на жаль, ревність і контроль кожного кроку. Завжди мала повертатись додому вчасно, щоб Артура не злити

Що ж не так роблю у житті? Адже долю маю нещасливу! З Борисом ми

життєві історії 0

Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає насіння, дивиться в екран планшету. Мій чоловік має мити підлогу, посуд, закладати розвішувати прання на балконі, прасувати, зварити борщу чи супу, вареників наліпити, коли треба. Галині Степанівні дуууже не сподобалося, що я за її синочка взялася! Для нього це стало прямо дивиною, він одразу сказав, що він не зуміє

Вже кілька років я тільки й дивлюся, як мій Остап лежить на дивані, плюхкає

життєві історії 0

Ми з чоловіком ровесники, одружені вже 33 роки. У нас є доросла дочка та онук. Тарас вчора повертався з двотижневого рейсу. Я заздалегідь готувалася. Наліпила його улюблених вареників з лівером, голубців зробила, своїх огірочків малосольних фірмових. Чоловік сів за стіл, опустив голову, тяжко зітхнув. – Там дитина, Галю, розумієш? І ставить лише єдину умову

Ми з чоловіком Тарасом ровесники, одружені вже 33 роки. Багато чого в житі пройшли

життєві історії 0

Для Івана мамині переводи з Італії були, як зарплата. Він з нетерпінням чекав цього дня. Я робила деякі заощадження, тому в серванті в мене був “тайник”. Одного разу я не дорахувалася пару сотень євро. З Іваном була серйозна розмова. – Ой, що ти починаєш! Ну взяв трохи. Не збідніємо. Не міг же я мамі відмовити. – І тоді я згадала, що свекруха недавно жалілася, що вже тиждень руками пере, а в селі одяг швидко вимазується

Іван до весілля був хорошим хлопцем. Скільки в нього планів було. Спершу хотів стати

життєві історії 0

Минуло сім років – ми отримали нашу двокімнатну квартиру. Приїхали батьки на новосілля, і почалось: “Юлю, Тимофію, може час і внуків нам подарувати. Жити вже маєте де!”. Важко мені було говорити на цю тему, адже з чоловіком вже давно мріяли про дитину. Скільки за тих сім років життя у шлюбі ми обходили лікарів, навіть клімат змінили – все одно нічого не виходило. Та одного дня я зустріла знайому. Як добре, що ми її послухали

Ніхто не знає, де його доля закине у житті. Батьки завжди думали, що я

життєві історії 0

Я вирішив підняти тему дітей, бо з весілля минуло п’ять років і ми вже наїздилися по світу. – Добре, любий! Давай спробуємо! – Я ж повірив Ларисі. Ми все робили, та минали місяці за місяцями, а в нас нічого не виходило. Я б і надалі вірив, що вона хоче подарувати мені дитинку, якби одного дня не переплутав її шухляду в шафі зі своєю

Мене звати Максим і мені 37 років. Я затребуваний адвокат. Гарно стою на ногах.