Раніше ми з Олександром ділили всі сімейні грошові витрати навпіл, нас це влаштовувало, але все змінилося, коли я дізналася, що стану матусею. Він вимагає, щоб я повернулася на роботу, а Улянку, якій зараз 7 місяців, ми віддамо на виховання свекрусі, його мамі, яка вже на пенсії. Оскільки сімейний бюджет тріщить по швах! Я от не готова залишити свою маленьку донечку чужій людині
Хочу поділитися з вами своєю ситуацією в житті, а заразом і попросити поради. Справа
Ну я не знаю, як на майбутніх сватів вплинути! Прийшли вони вчора до нас на вечерю, обговорити деталі, де молодята жити будуть. Ну й як так можна??? Кажуть, не на часі, не дамо грошей, вам, мовляв, треба – ви й робіть, у нас інші витрати. У нас єдина донечка-квіточка Божена, це ж раз в житті!
Доброго всім читачам дня! Дуже хочу почути думку збоку, тому розповім тут про ситуацію,
Я випадково підслухала розмову свекрухи з дочкою. Виявляється, Оксана запланувала поїздку до мами на тиждень, та оскільки мама в нас живе, то та почала і дочку до нас запрошувати. – Звичайно приїжджай! Тут будинок великий, ти ж знаєш, всім місця вистачить. Анна так готує смачно. Нехай ресторани ховаються. – Вже ввечері я сказала чоловіку, щоб взяв вихідний і відвіз свою маму до себе. В нас не готель!
Ми з чоловіком живемо за пару кілометрів від обласного центру. В нас свій, красивий
Тітка нас покликала до магазину, це вже був вечір, люди розійшлися, а вона була продавчинею і з-під прилавка почала витягувати майки, хустки, колготи. Тато тоді набрав всього, що було потрібно. Він дуже хотів, щоб ми не відрізнялись від інших. Далі були дев’яності, купони… Незважаючи ні на що, тато мріяв нас звозити на море. На жаль, йому це не вдалось. І лише цього року сталося диво!
Мої батьки побралися багато років тому. Вони були однокласниками. Разом навчались в одному університеті
Мама хотіла мене до себе в Італію забрати, та бабуся вмовила залишитися з нею. До того ж пообіцяла, що напише заповіт і ця квартира буде колись моя. Час минав, я вийшла заміж. Живу неподалік бабусі і завжди допомагаю коли треба. І ось на початку липня в квартиру бабусі постукав тато, якого я “сто років” не бачила, з п’ятнадцятилітньою дочкою від другої дружини. – Треба ж заповіт переписати. В мене ж не одна внучка, а дві, виявляється!
Я все ж розраховувала на цю квартиру, а тепер бабуся ось так зі мною
Я малого на обідній сон вкладала. Свекруха залишилася на кухні сама. Десь через пів годинки я заходжу, а вона бутерброди з ковбасою, домашнім дорогим маслом і помідором наминає. Я не знаю, як так вийшло. Ці слова самі з мене вирвались. – Ви ж казали, що на чужій кухні не ґаздуєте! А чого тоді по нашому холодильнику лазите? Ви туди щось ложили? – Наступного дня вона викликала сина на розмову. Будемо з’їжджати з її квартири!
Мушу вам виговоритися, бо вже не витримую. Надіюсь, що встигну описати свою ситуацію, поки
Коли в торговому центрі я побачила свого колишнього чоловіка, то ледь не розплакалася. На місці дружини Валери повинна була бути я. Та я сама зруйнувала своє щастя. Не вірила я в свого чоловіка і при найменшій можливості проміняла його на “бізнесмена” Андрія. Тепер живу від зарплати до зарплата, ще й заглядаю на мамину кишеню, бо з двома дітьми одній дуже важко
В торговому центрі я і зрозуміла, що зробила велику помилку, промінявши Валеру на Андрія,
Я купила собі і дітям путівку на відпочинок до Греції, бо відчула, що пора. Василь ніяк не відреагував, а ось свекруха влаштувала нам перед виїздом “бурю”. – Як, ти чоловіка одного залишаєш? Та його хто небудь підхопить, як ти не припильнуєш! Я розсміялася. – Хто підхопить? Та ваш син, якби не робота і рибалка, з хати б не виходив. Про що ви говорите? – І ось тут, сидячи на сонячному пляжі в Греції, я думаю, чи потрібен мені такий чоловік?
Я не знаю, як ми з чоловіком ті десять років прожили і двох дітей
Я пішла збирати яблука в сад, а коли повернулась, не застала дітей вдома. Відразу побігла до сусідки, думала, вони пішли до неї. Я гукала біля порога та мене ніхто не чув. Тоді я зайшла до хати і потрапила до великої кімнати, а там на шафі, ви не повірите, виставка з іграшок моїх дітей, які постійно в нас зникали. Стефу я застала сплячою на ліжку, але про “знахідку” посоромилась запитати
Моя сусідка Стефа проживає життя, як то кажуть, не з Богом. В її голові
Я в неділю прийшла до дочки і зятя, щоб онучку провідати. З пустими руками не йшла, купила “чоловічка” і іграшку. А у відповідь почула, що все дешеве і не якісне. – Іграшками з такої пластмаси моя дочка гратись не буде! – Додому йшла вся в сльозах. Виховувала я дітей одна, і жилось не просто. Коли Діанка вийшла заміж і потрапила в досить багату сім’ю – лише пораділа. Я ж не знала, що все ось так закінчиться!
В моєму житті стільки всього було, що інколи судячи за пережитим, мені наче сто

You cannot copy content of this page