fbpx

Після отримання безвіза в Україні погіршилася проблема трудової міграції

В результаті кожен вирішує сам – ризикнути і поїхати, сподіваючись на те, що сумнівні схеми дозволять заробити більше, або залишитися.

Трудова міграція для України вже проблема номер один. З отриманням безвіза ситуація погіршилася. Кваліфіковані кадри їдуть в країни східної Європи, щоб стати вантажниками.

При цьому українські підприємства шукають фахівців. Харківська, Дніпропетровська області. Вакансії є. Пропонують соцпакет, білу зарплату. А ось на заводі в Чехії або Польщі, вам ніхто не гарантує, що ви отримаєте обіцяне.

Постраждала від трудової міграції Ліна в Чехію приїхала за програмою залучення фахівців. Робота для неї не профільна – виготовлення жалюзі. Але інженеру-будівельнику з 20-річним стажем велика міжнародна компанія пообіцяла гідну за українськими мірками зарплату – на наші гроші 22.5 тисячі гривень на місяць.

Але замість стабільно високої зарплати і сприятливого клімату отримала хімічне отруєння. Лікаря на заводі не виявилося. Без знання мови звернутися в лікарню не вдалося. Побоюючись за здоров’я, Ліна пішла з заводу. Зарплату повністю так і не отримала.

Тепер Ліна, кваліфікований інженер, в чужій країні миє офіси. Все ще повинна посереднику за надану вакансію. І, начебто, все по закону.

Ярослав два роки тому влаштувався водієм навантажувача на складі автозапчастин, в передмісті Кракова. Оклад, за місцевими мірками – нижче мінімального – приблизно 13 тисяч гривень. Поляки за це з дому не вийдуть. Але ще стільки ж обіцяли за понаднормові.

“Ставка 10 злотих на годину, ти 8 годин відпрацював по 10 злотих. Якщо ти відпрацьовуєш більше – тобі повинні 15 платити. Якщо ти виходиш на вихідні, то 20. Так повинно бути за договором. А вони платили по 10”, – розповідає він.

Читайте також: ЯК ТОРКНУЛАСЯ ПЕНСІЙНА РЕФОРМА НИНІШНІХ ПЕНСІОНЕРІВ

Умови постійно порушували. Аргумент один – не хочете – на кордоні сотні бажаючих вас замінити. Українці подавали скарги в польську інспекцію праці. Звичайно, анонімно. Боялися втратити місце. Але допомоги не добилися.

Невиплата – найпоширеніша проблема, з якою стикаються українці, кажуть у вітчизняному генконсульстві. Часто дипломати знаходять важелі впливу і допомагають. Але тільки в тому випадку, якщо людина працює легально. Але легально і платять менше.

Ця історія наробила багато шуму в польських ЗМІ. Неподалік від міста Нове-Място-Любавське прикордонники виявили справжній трудовий табір. Півсотні українців працювали і тулилися тут же, в маленьких кімнатках. Залишати територію підприємства їм було заборонено. І ніхто не скаржився.

У нелегалів прав немає. Роботодавці часто селять їх в непридатних для життя умовах не виплачують зарплату, навіть можуть забрати документи. Звертаються в поліцію такі співробітники вкрай рідко – за нелегальну роботу їм загрожує депортація і заборона в’їзду.

Через 11 років роботи в Іспанії Василь Кіт вирішив повернутися в рідну Львівщину. Але не з порожніми руками. Привіз традиційні іспанські рецепти. Побудував ферму і разом з родичами зайнявся виготовленням ковбас.

Його приклад – історія успіху. Василь зайняв вільну нішу і тепер постачає делікатесне м’ясо в відомі київські та львівські ресторани. І місцевих працевлаштовує – на власній еко-фермі. В Україні.

Микола Бриннік теж повернувся. Довелося. Він працював столяром в польському Запсене. Обіцяли 2,5 тисячі злотих – 20 тисяч гривень. Начебто, непогано. Але ось – нещасний випадок і він – без руки. До того ж, як виявилося, ще й – нелегал. Але ж думав, що працює законно.

Генеральний Консул України в Польщі Олег Мандюк рекомендує українцям, які приїхали на роботу в Польщу, скласти договір з роботодавцем. Документ повинен бути зареєстрований в місцевому уряді.

Процедура може тривати кілька тижнів. Але, як розповіли в профспілці українців в Польщі, співробітники зазвичай приступають до роботи негайно. Не підозрюючи, що порушують законодавство. Після нещасного випадку Миколи спішно відправили в Україну.

Будинки за нього переживали дружина і двоє дітей. Роботодавець в Польщі клятвено обіцяв і компенсацію, і протез, і навіть нове місце. Пізніше подзвонив і сказав – грошей не буде.

Тепер єдине, на що він може розраховувати, – це українська пенсія по інвалідності – 1300 гривень.

“При 15 тисячах середньої зарплати в Україні 90% нікуди не поїдуть. Плюс, не завадило б уряду чинному спробувати американський шлях початку 70-х, кінця 60-х. Прибуток, реінвестування у виробництво протягом одного кварталу не обкладається податком”, – говорить Борис Колесніков, віце-прем’єр-міністр України.

Тим більше в Україні вже є галузі і регіони, де зарплата досягла 15-ти тисяч гривень.

Наприклад, столяр Микола Бриннік в Україні міг би отримувати ці 15 тисяч (25 тис.грн в Польщі). Правда, в Дніпрі. Зварнику в Дніпропетровській і Харківській областях пропонують також до 15-ї (22 тис.грн в Польщі). Стільки ж заплатять автомеханіка (22 тис. грн в Польщі).

Слюсар отримає до 12 тисяч гривень (22 тис. грн в Польщі). Швачка – від 12 до 20 тис (20-30 тис. грн в Польщі). Менше всіх стоїть некваліфіковану працю. Різноробочий в Україні може знайти місце за 10 тисяч (19-27 тис.грн в Польщі).

Працівник складу в Харкові – від 7 до 10-ї (20-25 тис. грн в Польщі). Зарплати дипломованих фахівців вище і обговорюються окремо. А на великих підприємствах обіцяють ще й солідний соцпакет.

Звичайно, в результаті кожен вирішує сам – ризикнути і поїхати, сподіваючись на те, що сумнівні схеми дозволять заробити більше. Або залишитися і, можливо, заробивши менше, заощадити час, нерви і ті ж самі гроші.

Джерело.

You cannot copy content of this page