Я приїхала на Різдво до мами в село, тут живе і моя молодша на чотири роки сестра Юля. Вона не сподівалася, що я після гостини знову прийду до неї.
Те, що я побачила на столі, коли вона приймала свою найкращу подругу, мене сильно здивувало. То я, бачте, на таку продукцію вже не заслуговую. Мені так образливо стало, хоча я й виду не подала.
На Святвечір і Різдво ми з чоловіком і сином завжди їдемо в село до моїх батьків.
Мої свекри з міста, сильно вони не святкують, а так, чисто для себе. Ми ходимо до них в гості, але не часто.
Моя рідна сестра живе за дві вулиці від батьків з двома донечками і чоловіком. Живуть вони гарно. В Юлі і чоловіка просторий будинок, де все оздоблено дизайнерськими руками.
На Святвечір всі ми були у батьків, а вже на Різдво, після церкви, ми пішли до Юлі гостювати.
Сестра наготувалася, нічого не скажу. Все було, як у всіх. Ми поколядували, посиділи з три годинки, та й повернулися в батьківську хату. Син наш запланував походити поколядувати по сусідах, тому довго не сиділи.
Я чула зі слів Юлі, що до неї має прийти ще її подруга Наталя. Чоловік її на заробітках, а вона з дітьми, ближче вечора мала завітати до Юлі.
Я ще допомогла занести брудний посуд Юлі. Правда, в неї є посудомийка, тому їй легше.
Поки я з сином ходила колядувати по сусідах, до нас приїхав двоюрідний брат з дружиною. Вони давно не були в наших краях, а тут випадково опинилися.
Посидівши трішки з нами і мамою, Володя захотів провідати і Юлю.
– Хтозна, коли ми тут наступного разу будемо!
Ось ми й пішли. Я нічого не казала Юлі, не попереджала. На те і є свята.
Ми коли зайшли, то Юлю трішки перетрясло. І лише коли вона посадила нас за стіл, я зрозуміла, в чому причина.
На столі були геть інші закуски, ніж тоді, коли вона після церкви приймала нас.
То я голубці їла і олів’є, а Наталю вона пригощала і сирами різними в тому числі і пліснявими і червоною рибою і канапками з ікрою.
Я нічого не сказала, але на душі так неприємно стало.
То я, рідна сестра, вже на таку гостину не заслуговую, а перед коліжанкою можна і в пані побавитися.
Я не знаю, як тепер маю про все це забути. Як тільки згадую про Юлю, зразу мені перед очима та дошка з дорогими сирами.
Чому вона робить таку різницю? Я ж їй рідніша, ніж подруга…
Автор – КАРАМЕЛЬКА
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
