iBilingua

Річ в тім, що в нашому класі зібралось троє “премудрих” батьків, які мають, напевне, забагато ідей, і нас розводять на кошти. Чоловік мій просив не втручатись: “Здай, а то будуть про нас погано відгукуватись”, – та я й послухалась його. Я ж не знала, що за цим дальше піде. Нещодавно чую, “пілімкання” – батьківський чат. Прочитала і мене трусити почало. Та ви вже з тим сі вспокоїте, чи ні?

З чоловіком ми живемо в селі, виховуємо четверо дітей, у нас три чудових донечки і лапочка синочок.

Я на даний час в декретній відпустці, а чоловік мій працює на будові майстром штукатурщиком. Не дивлячись на те, що у нас велика сім’я, ми непогано даємо собі ради.

У наших дітей є все необхідне для навчання, діти в мене завжди ситі і охайно одягнені. Цього року середуща наша донечка іде до першого класу, купили ми вже їй новий ранець і в нього все необхідне.

Ще навчальний рік не розпочався, як наші батьки вже самі собі шукають клопоти.

Хочуть клас підготувати, щоб він був, як то кажуть, чуть як не вдома. То їм килим не підходить, будуть купляти новенький, то дошка вже пошарпана, давайте скинемось і купимо нову, сучасну, на маркер.

Але для чого всі ці непотрібні витрати, адже на тій дошці ще можна писати, а в першому класі не так вже й багато вони будуть писати на ній.

Ну а про килим то я взагалі мовчу, цьому килиму всього лише чотири роки, його гарно почистити і все, він ще чотири роки нам прослужить.

Та в нас в класі зібралось троє премудрих батьків, які мають напевно забагато ідей і нас розводять на кошти. Чоловік мій просив мене не втручатись, говорив: “Здай, а то будуть про нас погано відгукуватись”, – та я й послухалась його.

Читайте також: Якось заскочив син перед роботою в літню кухню, а в нас каша гречана, котлетки і салат з огірків, помідорів. Тому аж очі відкрилися. Та ясно, Ігор голодний. Я нагодувала, а після пішла до Лілі, щоб пояснити, що в сина можуть бути через таке харчування проблеми, що так не можна. – Зранку треба каші їсти! Вари вівсянку чи якусь іншу. Бережи свого чоловіка! А вона мені каже, що не звикла рано щось “важке” їсти. То виявляється, канапки з кавою не важкі, а каша – важка? 

Ось-ось перше вересня, як ці батьки вигадали вчительці подарунок робити. Для чого це все? Ми самі вже з першого дня привчаємо вчительку до подарунків, до того ж вона ще наших дітей навіть і не вчила.

Тай коти ці краще передати на ЗСУ, їм там більше потрібніше, адже вони бережуть наше життя. А вчителька без квітів і цукерок може обійтись.

І взагалі, я противник цього збирання коштів, на не так вже й важливі закупи, якщо без цього можна обійтись. Потрібно ще зважати на думку інших батьків, чи є в них така змога.

Чи не так?

А яка ситуація у ваших класах?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!