fbpx
життєві історії
Сама Настя по вайберу дзвонила бабусі і запрошувала на день народження. Наступного дня я з нею зв’язувалася. І все б нічого, та на святкування, хоч і невелике, оскільки не на часі зараз, вона не з’явилася. Подзвонила мені з претензіями вже ввечері. Найгірше, що Настя все це чула

Сама Настя по вайберу дзвонила бабусі і запрошувала на день народження. Наступного дня я з нею зв’язувалася. І все б нічого, та на святкування, хоч і невелике, оскільки не на часі зараз, вона не з’явилася. Подзвонила мені з претензіями вже ввечері. Найгірше, що Настя все це чула.

З дитинства я була слухняною дівчинкою, навіть якщо порвала колготки, боялася йти додому, щоб маму не засмутити, старша сестра вимагає собі дорогий одяг, я ж дивлячись на це, шкодувала своїх батьків, не просила геть нічого.

У 17 років я вже працювала і свою першу зарплату принесла додому. Батьки звісно повернули її мені, не захотіли брати, але все ж я вважала це нормою. Сестра ж не хотіла ні вчитися, ні працювати, але батьки все ж таки влаштували її на роботу в 23 роки.

У результаті я вийшла заміж привела на світ дитинку, живемо в квартирі у чоловіка, Орест мене навіть у себе прописав після весілля.

Батьки ж Олі, вона так і не вийшла ще заміж, подарували свій будинок, але нехай там…

Річ у тім, що мої батьки забираючи Настю на канікули, іноді й вихідні налаштовують дочку проти мене (8 років), що мама не так виховує, нічого не купує, одним словом тебе не любить. Ми тобі все купимо те, що твоя мама з татом не можуть. Якщо я сварю дитину, дочка дзвонить бабусі і ридає, каже: “я хочу до тебе!”. А потім спостерігає, як бабуся вичитує маму. Мої розмови, умовляння не допомагають, що дитині не можна так це знати, чути.

А днями у мами був День народження і Настя погано себе почувала, я поїхала, привітала маму сама, вона образилася. За кілька днів День народження у дочки, прийшла її хрещена мама та сусідські діти з батьками.

Ні, наша бабуся знову зателефонувала і відчитала маму за те, що її не покликали, хоч я сама телефонувала, і Настя по вайберу її запрошувала. Сказала, що я накликала гостей доньці, а про рідну бабусю всі забули.

Мені так погано на душі, я начебто все життя стукаюсь у зачинені двері, і хочу любові від батьків і ось мені вже 30 років, а її все немає. Бувало, не спілкуюся з нею місяць, мучить докори совісті, беру, телефоную, а вона потім при найменшій “бурі”, каже: “Більше мені не дзвони, не хочу і чути нічого про тебе. Ось і сьогодні в черговий раз цією фразою закінчила телефонний дзвінок.

Як боротися з батьками в такому випадку?

Як до них достукатися?

Фото ілюстративне