Свекруха вирішила свою квартиру переписати лише на молодшого сина, бо там невістка не така “прикра”, як я. Просто Лілі байдуже, на якій кухні приготовлені котлети, а мені ні. Я до цієї справи дуже делікатна, тому все, що приносила Ольга Степанівна, викидала у смітник. Те саме чекало і креми, які вона подарувала мені на ювілей. Я навіть своїй мамі боялась їх передарувати, а то мало чого. Після того, як мама Максима побачила їх в “чорному пакеті” і було прийнято рішення з цим спадком. Тільки до чого тут чоловік, хто його знає.
Я навіть своїй мамі про це не розказувала, бо знала, що їй важко буде це вислуховувати. Але прийшов час і вона сама правду розкрила.
Річ у тім, що мої свекри вирішили свою квартиру лише молодшому сину Васильку переписати. Мого чоловіка вони викреслили з претендентів на нерухомість.
Тільки я не можу зрозуміти, до чого тут Максим. Я їм, як кістка поперек горла, а син же нічого поганого не зробив.
Зі свекрухою в мене не склалося з самого початку.
Я старша невістка, є ще молодша, дружина Василя – Ліля.
Ну, та невістка, як вам гарно так описати, лізла без масла туди, де треба і не треба.
Дякувала навіть за те, що свекруха поріг переступила і з дітьми пів годинки посиділа.
Я ж терпіти не могла, коли вона до нас навідувалася.
– Я вам котлеток свіженьких на пару приготувала, бо Максима щось останнім часом животик болить. І суп йому вари без засмажки. Попіклуйся про нього, він чоловік твій в кінці кінців.
Так носила мені свекруха ті баночки, скляночки, поки я не почала демонстративно все це викидати у смітник. Ну не подобається мені її їжа. До того ж, я знаю, що в неї на кухні чистотою і не пахне. А я щодо цього дуже делікатна.
Так, образилась на мене свекруха, але більше нічого не приносила нам.
Ольга Степанівна переключилась на молодшу невістку і надокучала їм. Хоча, ні, не надокучала, бо та така лінива, що їй байдуже на якій кухні це готувалося, головне, що їй біля плити стояти не потрібно.
Мені свекруха нічим не допомагала, але я і не хотіла. На мій ювілей вона принесла мені два креми: денний і нічний, але щоб ви розуміли, такої фірми, що соромно й писати. За вартістю – копійки. Я навіть своїй мамі таке боялася передарувати, а то мало чого.
Я ж не хотіла ризикувати, бо користуюсь лише тими, які для мене підібрав косметолог. Цей непотріб я викинула в смітник не розпаковуючи.
Я ж не знала, що свекруха наступного дня прийде до нас на “поправини” і побачить свій подарунок у “чорному пакеті”.
Що я тоді наслухалася, навіть згадувати не хочу.
І власне після ювілею Ольга Степанівна і сказала, щоб ми не ображалися, бо вона свою квартиру лише Василькові заповідає.
А все через мене невдячну.
Ну добре, я погана, але до чого тут Максим?
Чи я щось не розумію?
В мене також двоє дітей, але я б таку різницю ніколи не зробила.
Я вже уявляю, як Лілька тішитися буде, як про це дізнається.
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!