Головна

alena

Посеред ночі вона приперлася до нас, щоб рахувати подаровані гроші. Рома вже має зразкову матір: розуміючу, гарну господиню, правильну. Звичайно, другу таку жінку не знайти, але невістка має розуміти, що вона і так №2. Коли Роман розлучився з Тонею, його мама стрибала до стелі сусідів згори. От би тепер синочок знайшов гідну жінку! Але Ромчик одружився зі мною. Вона не закочувала очі, коли в суботу ввечері її ввічливо просили помити вікна і накрити на стіл перед приходом подружок свекрухи. Валентина Павлівна поправляла на мені весільну сукню, примовляючи: «Танюшко, погано погладила тут, складки утворилися». Я здивувалася: «Валентино Павлівно, все нормально із сукнею. І я Олена». Свекруха сердито глянула на мене: «Ну так, ти не Тоня». На бенкеті Валентина Павлівна 30 разів назвала мене Тонею. Голосно скаржилася своїй сестрі, що нова невістка багато їсть. Під час першого танцю відсунула мене убік і вальсувала з Романом. А її тост я ніколи не забуду
життєві історії 0
Мамо мого чоловіка Валентина Павлівна дотримується принципу, що у світі є дві думки – її та неправильна. Другий принцип полягає в тому, що її Ромчик вартий найкращого. Рома
У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну а тепер обрали інший варіант. Ми заздалегідь забронювали невеликий будинок в селі недалеко від Яремче, біля річки. Так довго чекали на відпустку! Діти навіть зайвий раз нічого не випрошували, бо знали, як сильно ми витратилися. Мріяли, як дивитимемося на гори на заході сонця, насолоджуватимемося дзюрчанням води і чистим повітрям. Але в життя були інші плани. В однієї жінки замовила парне молоко, в іншої – домашні яйця купила і сир. Діти встигли познайомитись із сусідськими дітьми-підлітками. Син їм планшет показував – хлопці аж верещали від захоплення. Я дивилися на ці краєвиди, зелені хвилі навкруги аж до неба і мені не вірилося, що метушня, робота і домашні справи залишилися в Києві. Доньці 14 років. Дивлюся, вона поклала око на хлопчика-сусіда, брюнета років 16. Прокидається щоранку, щоб подивитися, як він корів виганяє. Той помітив, як вона виглядає, підійшов, кинув камінчик у вікно. А я підглядаю в прочинені двері
життєві історії 0
У нас з чоловіком співпали відпустки на початку жовтня. Ми мріяли про відпустку в Карпатах, де ще не були. Завжди їздили влітку і тільки на Азовське море, ну
Мама мені зателефонувала і сказала, що якісь наші далекі родичі з Києва приїхали на кілька днів до міста. Зрозуміло, вона запропонувала їм пожити на моїй дачі, адже квартири та готелі це дорого. Я – щаслива володарка ділянки у львівському передмісті. Мріяла я, люди, про дачу багато років. Можна сказати, ще з дитинства у мене була мрія мати власний куточок на природі, свою дачу. Я навіть не здогадувалась, що це стане початком кінця. За кілька днів приїжджаю на дачу ближче до обіду. Взяла відерце і пішла полуницю збирати, вона у мене вздовж паркану росте. Придивляюся, а збирати нічого – все обірвано, деякі кущі навіть притоптані. Побачила бабусю, яка мешкає по сусідству, і запитала. Наступного дня була спека, вирішила позасмагати у купальнику, доки пересаджувала квіти. Тут підійшла та сама старенька-сусідка: – Ти тут що оце вирішила влаштувати?! В такому вигляді ходиш! Я очманіла. Якось покликала подружок на шашлики, то двоє притягли своїх дітей. І, головне, такі: – Не хвилюйся, вони себе в гостях добре поводять. У результаті ці дрібні створіння гасали всюди, топтали мої квіти, кидали каміння в будинок. Потім раптово принишкли, і я відчула недобре. Пішла дивитись і обімліла
життєві історії 0
Мріяла я, люди, про дачу багато років. Можна сказати, ще з дитинства у мене була мрія мати власний куточок на природі, свою дачу. Коли навчалася в університеті, то кілька
Та якби я знала, що мене там чекає і всі особливості цього сільського раю – я б в сторону цих хат навіть на глянула! А то ж розповідали мені, що Данило, що свекри, яка там у них благодать! – У нас, Катюню, і повітря свіже, і травичка всюди, продукти екологічні. Альтаночка, гойдалка, шашличок в любу мить – захотіли – зробили! Навіть не думай, переїзди до нас, у вас же окремий будинок з Данею буде, – воркувала мені мама Дані. До 27 років я жила у Києві на шостому поверсі звичайного багатоквартирного будинку. І часто шаленіла через сусідів з перфораторами, купою дітей і гостями, які дзвонять домофоном у чужі квартири і бігають по голові. Я стирчу тут уже 7 років!! Одна баба вічно у вікна заглядає і безглузді плітки розпускає. Інша любить прийти і про свої помідори 2 години розповідати. З голосіннями, скаргами і дивними питаннями, на які вона сама потім дає розлогі відповіді. Ще в неї завжди з курями якесь лихо: руда часто тікає, ряба вічно клює чорну, а чорна взагалі знахабніла і стала мало яєць нести. То йому гроші терміново потрібні до вівторка, то зателефонувати, то в душ сходити, бо в нього – у дворі, то випитати, що й по чому купили. Якось приперся під ніч, затарабанив у двері і такий: «Виходь! Мені треба, щоб ти мені руку обробила». Кожна розмова зводиться до проблем з колорадським жуком або якоюсь чорною штукою, яка жере листя капусти. Тепер же я роблю 4 перші пункти, але постійно мою вікна і підвіконня, прибираю то опале листя, то яблука, видираю траву зі щілин у бруківці на дворі. Що ще? Мию стіни – так, мию зовні стіни будинку «Керхером», тому що після дощу бачу грязьові бризки
життєві історії 0
Та якби я знала, що мене там чекає і всі особливості цього сільського раю – я б в сторону цих хат навіть на глянула! А то ж розповідали
Привів мене Андрій познайомитися з його мамою, а вона мені така видає: – Скільки тобі років, жіночко? Я відповіла, що 35. і тим підписала собі вирок. – Андрійку, а ось попередня твоя дівчинка була молодша за тебе, пам’ятаєш? В принципі, вже тоді можна було мило посміхнутися і втекти з цього дурдому назавжди. Але Андрія я справді любила і заради наших почуттів була згодна потерпіти безтактовну свекруху. Зрештою, нам з нею не жити. – Синочку, а молодшої дівчинки не знайшлося? – Мамо, перестань, це некрасиво. Я що, на твою думку, на ринок ходив, вибирав, як яловичину? Зустрів Віку, закохався і все. – А дітей із нею як заводити будете? Вона ж старородна вже. Навіть говорити неприємно! – Запропонувала завести дитину на боці, щоб – цитую – хоч спадкоємець був
життєві історії 0
Привів мене Андрій познайомитися з його мамою, а вона мені така видає: – Скільки тобі років, жіночко? Я відповіла, що 35. і тим підписала собі вирок. –  Мамо,
Коли на початку місяця не прийшли аліменти, я навіть не здивувалася. Скоро ситуація стала ще цікавішою. Син уже кілька тижнів жив із татом. І ось дзвонить мені на роботу класна керівниця і питає, чому Артем вже третій день до школи не ходить. Я налякалася – невже синочок захворів? Терміново набираю колишнього, а Максим спокійно заявляє: – Та ми тут вирішили Артема в іншу школу перевести. Маргаритка каже, що нинішня просто нікуди не годиться. Однокласники – не зрозумій із якихось сімей. Програма слабка. Англійської він взагалі не знає. Куди ти дивилася? Тож я зараз підшукаю кращий варіант, і ми все оформимо. А поки нехай удома посидить – Марго з ним чудово займається. На вихідних Артем повернувся від тата, сяючи новими дорогими кедами. І все б нічого, але разом із кросівками кудись зникли й ортопедичні устілки. А дитині носити їх потрібно обов’язково. Я вкотре подзвонила колишньому, а той, не моргнувши оком, заявляє: – А Маргариті звідки знати! Невже не могла їй сама зателефонувати і все пояснити? Ти ж мати! А ми з Маргаритою подумали і вирішили, що Артему буде краще з нами! Ти вирішила кар’єрою зайнятися
життєві історії 0
Ми з Максимом розлучилися, коли нашому синочку Артемку було 5 років. Чоловік залишив мені двокімнатну квартиру, а сам перебрався на орендовану. Син, само собою, залишився жити зі мною.
Все, дорога гостям в мою оселю закрита. То їм коти мої не такі, то мені їхні діти все розносять. Хоч раніше часто приймала гостей у своєму будинку. Друзі прийшли раніше. Я ще готувала закуски, тож вони пішли прямо до моєї кімнати. Заходжу до них із тарілками і мало не кидаю їх на підлогу, в осаді  від побаченого. Гості втрьох розвалилися на моєму ліжку і сиділи на ньому прямо у взутті та верхньому одязі. я не встигла застелити ліжко покривалом, вони плюхнулися на нього прямо поверх постільної. ці п’ять людей оточують кота, який досі спокійно дрімав у своїй лежанці. Мало того, що вони розбудили його, то ще й вийняли бідолаху з ліжечка і принесли на кухню. – Ой та ладно. Потерпить, – чую у відповідь. – Ого, як у тебе брудно, – каже Ірина і підносить палець так близько до мого обличчя, що я аж чхнула, коли пил потрапив мені в ніс. хтось із дітей не розмалював фломастерами мої нові штори
життєві історії 0
Все, дорога гостям в мою оселю закрита. То їм коти мої не такі, то мені їхні діти все розносять. Хоч раніше часто приймала гостей у своєму будинку. Все
Може, ретроградний Меркурій на мене так вплинув. Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони з зятем так розраховували на мене, а тепер усе, накрилася їхня карпатська відпустка мідним тазом, поїдемо з чоловіком путівки здавати і квитки, сказала мені Наталя. Адже зі Златкою сидіти тепер нікому, а з собою дворічну дитину вони тягти не хочуть, то не відпочинок буде, так мені ображено сказала дочка. Ту сестра ще мені мама дзвонить з докорами і претензіями: – Ну ти, Стасю, зовсім!  Ми з твоєю сестрою на тебе розраховували, ти ж обіцяла допомогти приїхати із заготовками та з поклейкою шпалер. І що? Любляча дочка так не робить. За мамою – сестри голос в телефоні: – Ти ж сказала, що даси мені в борг 20 000 гривень? Як же ні? А що мені тепер робити? Ну і що, що я тобі попередній борг не повернула, ну поверну ж, як буде. Але ж я тебе просила? Просила! Син теж до їхньої “команди” приєднався
життєві історії 0
Мене звуть Станіслава, я з Ужгороду, мені 48 років. І життя моє летить з ніг на голову. Дочка зі мною розмовляти не хоче вже кілька днів. Адже вони
Я заміжня три тижні, але хочу піти подати на розлучення. Бо я на це вже дивитися не можу. Хоч мама мені каже почекати, не руйнувати так швидко щойно створену родину. Але ж я вже почула оце «мама одна». Ми не жили з Костею разом до весілля. Я орендувала однокімнатну квартиру і працювала, а Костя жив з мамою. Я у нього на ніч ніколи не лишалася, це він у мене іноді заночовував. І про їхні з мамою ритуали і традиції я не знала. 5.45 ранку – Костя йде на кухню, варить каву, смажить два яйця, робить тост з червоною рибою і авокадо, ставить на тацю склянку теплої води, цей сніданок – і несе мамі у спальню. – Мама краще знає, як розпорядитися грошима, тому я їй віддаю свою зарплату, а вона мені видає, скільки вважає за потрібне. Тепер і ти мусиш – так ми на своє житло скоріше зберемо
життєві історії 0
Я заміжня три тижні, але хочу піти подати на розлучення. Бо я на це вже дивитися не можу. Хоч мама мені каже почекати, не руйнувати так швидко щойно
Мені було 33. Я йшла в нічну зміну, на підлозі хропів чоловік, а донька тримала мене за пальто і плакала: «Не йди!» Син проводжав мовчки: він старший, доросліший за сестру на цілих 1,5 роки. Через 2 дні я дізналася, що у сусідньому містечку в одну зі шкіл потрібна вчителька. Мене взяли. Розлучення. Вдалося купити стареньку хатинку на околиці. У кредит. Весь цей час я була наче танк, бульдозер: не можна зупинятися, тільки вперед, не думай про труднощі. Прийшла до тями, коли поїхала вантажівка, залишаючи за собою пил, а в кімнатці з низькими стелями – вежу з речей
життєві історії 0
Мені було 33. Я йшла в нічну зміну, на підлозі хропів чоловік, а донька тримала мене за пальто і плакала: «Не йди!» Син проводжав мовчки: він старший, доросліший

You cannot copy content of this page