Головна

alena

— Мамо, обережно, це крем – не зачепіть! — кричить вона, коли я просто намагаюся поставити чайник. І от уявіть. Мій холодильник. Колись у ньому стояли мої овочі, домашній сир, іноді щось солодке. А тепер? Там коробки з яйцями, баночки зі згущеним молоком, якісь маслянки, цілі блоки масла. Мої продукти стоять у самому куточку, і то часто щось випадає, як я відкриваю дверцята
життєві історії 0
Я вже не знаю, як мені жити у власній оселі. Уявляєте, що вийшло? Живу я у трикімнатній квартирі, яку ми колись придбали разом із чоловіком. Він давно пішов
– Оленочко, так, сонечко, ти до кухні, ти ж найкраще пиріжки крутити вмієш. Олег, а ну швиденько картоплю з льоху принеси. Батьки чоловіка сказали, що якщо не поїдемо цього року до их у село на свята, то залишать нас на весь наступний рік без картоплі, ні бульбиночки не дадуть – так мені свекруха у трубку, прямо у вухо і прокричала. На кухні кипить шість каструль, з яких щось вивалюється або недоварюється. У вітальні телевізор оре так, ніби всі зібралися не святкувати, а дивитися футбол на стадіоні
життєві історії 0
– Оленочко, так, сонечко, ти до кухні, ти ж найкраще пиріжки крутити вмієш. Олег, а ну швиденько картоплю з льоху принеси. Батьки чоловіка сказали, що якщо не поїдемо
Не можу переконати маму переїхати з цієї хатинки, а залишатися теж не можу. Мені 32 роки, і в мене дві донечки. Старша цього року пішла в перший клас – така доросла вже. Щоразу дивлюся на неї і не можу повірити, що це моє маля так швидко виросло. А молодша ще зовсім маленька, їй тільки 10 місяців. Ми живемо у приватному будинку разом із моєю мамою. Я незаміжня, сама виховую доньок, але мама мене дуже підтримує, і без неї я б, мабуть, не впоралась.
життєві історії 0
Не можу переконати маму переїхати з цієї хатинки, а залишатися теж не можу. Мені 32 роки, і в мене дві донечки. Старша цього року пішла в перший клас
Моїй дитині не потрібні такі дідусь та бабуся! Скажу це одразу, а коли поясню, ви мене також зрозумієте і підтримаєте, я впевнена! Справа в тому, що ми з чоловіком точно знаємо, що його батьки мають гроші. Вони чудово знають, що ми так довго мріяли про своє житло і не хочуть нам допомогти. Я не розумію, як можна бути такими байдужими? Я вважала, що мені дуже пощастило, адже вийшла заміж за сина заможних батьків
життєві історії 0
Моїй дитині не потрібні такі дідусь та бабуся! Скажу це одразу, а коли поясню, ви мене також зрозумієте і підтримаєте, я впевнена! Справа в тому, що ми з
Свати так підвели, так підвели! Слів нема просто! Що за люди такі! І оце чи кредита брати, чи позичати по рідні, але ж не залишимо ми синочка без пишного весілля, адже це найголовніший і найкращий день має бути в житті нашого Романа!
життєві історії 0
Свати так підвели, так підвели! Слів нема просто! Що за люди такі! І оце чи кредита брати, чи позичати по рідні, але ж не залишимо ми синочка без
Дуже прикрі і несподівані вийшли у мене ці новорічні свята. Я приїхала до невістки із сина, у яких аж троє діток. Хотіла побути з ними, допомагати їм, але вийшло так, що мені довелося повернутися додому. А все сталося так безглуздо насправді. Я приїхала, побула вже тиждень, щось невістці допомагала, хоча, відверто кажучи, вони чудово справляються і без мене. Діти доглянуті, порядок є, але мене одне зачепило
життєві історії 0
Дуже прикрі і несподівані вийшли у мене ці новорічні свята. Я приїхала до невістки із сина, у яких аж троє діток. Хотіла побути з ними, допомагати їм, але
Повертаємося ми додому, розчаровані трохи, бо в Карпатах з погодою не склалося, але все одно радісні. Відчиняю двері квартири і мало не падаю від несподіванки. У нашій вітальні стоїть величезний старий диван, ще той, що я завжди бачила у свекрів у їхній квартирі, коли приходили в гості. У нашій спальні — їхнє старе двоспальне ліжко з потертостями, яке, здається, пережило ще юність мого чоловіка. А в дитячій — два дивани, теж із їхньої квартири. Вся наша нова квартира, в яку ми вкладали душу й гроші, нагадувала зараз суміш антикварної лавки й складу старих речей
життєві історії 0
У всіх свята, а я, мабуть, буду розлучатися. І все через подарунок свекрів. Розповім вам цю абсурдну історію, бо дуже хочу почути думку збоку – хто правий. Ми
Жила свекруха в приватному будинку, мала кілька ділянок землі і другий будинок по сусідству. Брати та сестра чоловіка живуть поруч із матір’ю, і тільки мій чоловік працює та живе в іншому місті. Півроку тому не стало моєї свекрухи і моєму чоловіку світить залишитися без спадку. Та я спробую зробити все, щоб цього не сталося, бо це не вигідно в першу чергу мені. Але як зробити все максимально з розумом – ось в чому питання. Мама Остапа Іванна Павлівна встигла з дітьми обговорити питання, що кому хоче залишити. Дітей у неї п’ять – 4 сини та 1 дочка
Без рубрики 0
Півроку тому не стало моєї свекрухи і моєму чоловіку світить залишитися без спадку. Та я спробую зробити все, щоб цього не сталося, бо це не вигідно в першу
Я так помилилася у власній рідній мамі! Мама в своїй Англії вже живе і працює 12 років. Працює у відомій мережі готелів. Дома вона вже не була 5 років. І ось зараз приїхала на новорічні свята, щоб усіх нас побачити. Звичайно, я чекала. Я мамі озвучувала всі наші проблеми. Я при надії четвертою дитиною. Квартири ми досі орендуємо, бо іпотеку все одно не потягнемо. Просто намагаємося трошки відкласти. Але звідки відкласти багатодітній родині, якщо я в декреті, а чоловік заробляє 30 тисяч гривень, які всі йдуть на їжу. Тому я і думала, що мама або дасть гроші на перший внесок, або хоча б купить нову пральну машинку та посудомийну нарешті встановимо, бо я зовсім не встигаю посуд мити
життєві історії 0
Я так помилилася у власній рідній мамі! Їй подобається в свої задоволення жити, а ми для неї ніхто. І навіщо було їхати, питається? Мама в своїй Англії вже
— Леоніло Феліксівно, де курка? Я вчора її купила! — запитала я. Ще один «приємний» момент трапився, коли я вирішила приготувати борщ. У холодильнику зникли м’ясо, буряк і сметана. Я прокинулася о сьомій, щоб приготувати кашу сину, але на кухню потрапити не змогла. Свекруха сиділа на підлозі, запалила свічки й щось наспівувала. Леоніла Феліксівна нікуди не збирається їхати. Ми проведемо всі новорічні свята разом у нашій однокімнатній квартирі, де живемо я, чоловік, маленький син і тепер ще свекруха. Як тільки я побачила той чемодан розкритим, стало зрозуміло: це буде непросто. Там були баночки з порошками, благовоння, якісь камінці, незрозумілі книжки й навіть гігантський дзвін для «очищення енергії». — Мам, а це для чого? — наважилась запитати я, коли вона розкладала свічки по кутах квартири. — Для гармонізації простору. Я відчуваю, що у вас тут занадто багато негативу, — з натхненням відповіла вона
життєві історії 0
Свята у мене, напевне, будуть дуже веселі, і я вже не можу дочекатися, коли вони минуть, і мама чоловіка нарешті повернеться додому. Але поки що Леоніла Феліксівна нікуди

You cannot copy content of this page