Мама почала з порогу: – Ти маєш повернути сестрі чоловіка! – Тихіше, розбудиш донечку, – попросила її я. – Зорянка тобі не донечка! А Маша – твоя сестра. Це все неправильно! – продовжувала мама. Так, я справді тепер разом з чоловіком сестри, а Зорянка називає мене мамою. А Маша вже більше двох років в Голландії. Була. І ось повертається. Маша у 17 років оголосила, що вона при надії і виходить заміж. Їй справили пишне й не дешеве весілля. Вони з Ярославом почали жити у нас дома. Народилася Зорянка. Зять виявився хорошою і відповідальною людиною. На відміну від Маші
Мама почала з порогу: – Ти маєш повернути сестрі чоловіка! – Тихіше, розбудиш донечку, – попросила її я. – Зорянка тобі не донечка! А Маша – твоя сестра.
Батько зробив моє дитинство дуже строгим. Я додержувалася режиму, не мала ніяких поблажок і розваг. Мама нічого йому сказати не могла, вона повністю залежала від тата фінансово. Але для інших ми були ідеальною родиною. Тато-начальник, скромна мама-домогосподарка і красуня донечка. – Я зробив дарчу на будинок. Але сильно радій. Не на тебе, – усміхнувся батько. Я дивилася на нього збентежено. Батько продовжив: – Хата залишиться моєму племіннику Тарасу. Пам’ятаєш його? – і батько знову посміхнувся. У мене не було слів. Я бачила того Тараса лише кілька разів у житті, та й батько теж. Тарас живе на іншому краї України. Батько так вичинив навмисне – це зрозуміло. Він ніколи мене не любив. – Ти не заслужила цього дому, – додав батько
Батько зробив моє дитинство дуже строгим. Я додержувалася режиму, не мала ніяких поблажок і розваг. Мама нічого йому сказати не могла, вона повністю залежала від тата фінансово. Але
Зібралися ми видати нашу донечку заміж – Іринці 27 років, пора і власну родину створювати. Тим паче, що й людину гідну зустріла – Дениса. Коли я дізналася, яким приданим забезпечила свого сина моя майбутня сваха після своїх італійських заробітків – зраділа, лукавити не буду. Тому я швидко зметикувала і запропонувала найкращий варіант – шлюбну угоду. Так вони ще й за весілля платити не збираються! Від відповіді свахи я аж підскочила! 
Зібралися ми видати нашу донечку заміж – Іринці 27 років, пора і власну родину створювати. Тим паче, що й людину гідну зустріла – Дениса. Коли я дізналася, яким
Я й сама вже не молода, маю 41 рік, виростили з чоловіком двох дітей. А моїм дідусю й бабусі вже за 80, уявіть тільки. Саме вони виховали мене з 5 років, бо батьки багато працювали. Вони мені, як другі батьки. Бабуся і дідусь живуть в іншому місті, але зовсім недалеко від мене. І ось кілька місяців тому бабуся злягла, а дідусь так хвилюється, не знаходить собі місця, дуже переживає, намагається допомогти їй, але й мене до неї не підпускає. У результаті я майже не беру участі і ніяк не підтримую їх. До них їздить тільки їхня дочка – моя мама, а я залишаюся осторонь. Дуже хочу це змінити! У них живе доглядальниця
Я й сама вже не молода, маю 41 рік, виростили з чоловіком двох дітей. А моїм дідусю й бабусі вже за 80, уявіть тільки. Саме вони виховали мене
Я вже не знаю, якими методами вплинути на ситуацію, ну чесне слово! А чоловік не надає цьому значення. Моя мама радить вирішити ситуацію кардинально і просто – не давати Антоніні Павлівні бачитися з двійнятами. А я не можу на це вирішитися, адже вона в цілому добра бабуся, дарує хороші подарунки. От тільки називає дітей не їхніми іменами – хоч ти їй що! Два роки тому, коли народилися малюки, ми жили в англомовній країні і ще не знали, чи будемо повертатися в Київ. От і вирішили дати дітям англійські імена. І тепер вже більше року свекруха принципово відмовляється називати їх так, як назвали ми. Наших двійнят звати Скарлет і Бенджамін
Я вже не знаю, якими методами вплинути на ситуацію, ну чесне слово! А чоловік не надає цьому значення. Моя мама радить вирішити ситуацію кардинально і просто – не
Квартиру ми з Олексієм взяли в кредит самі, і я дуже тішилася, що вона не в райцентрі біля свекрів, а в місті. І в мене просто тоді плигнули на лоба від факту, що свекор буде жити з нами і працювати в Полтаві. Мене звуть Олена, і я дуже хочу попросити вашої поради. Вона вже вирішила, який нам потрібен ремонт в новій квартирі, які потрібні меблі, де хтось має спати, куди розкласти речі, як треба розставити меблі, як правильно треба провітрювати квартиру. Далі – більше. Свекруха відправила свекра жити з нами, щоб працював у місті. Домовились вони про все за моєю спиною, мене поставили перед фактом. Сказали, що тільки рік із нами свекор поживе, попрацює до пенсії. Але з’їжджати він не збирається, так вирішила Богдана Олександрівна. І ось вишенька на торті – мама чоловіка скоро піде на пенсію, і збирається приїхати до нас жити зовсім
Квартиру ми з Олексієм взяли в кредит самі, і я дуже тішилася, що вона не в райцентрі біля свекрів, а в місті. І в мене просто тоді плигнули
Мої батьки і батьки Ярослава подарували нам невелику квартирку. Я так підрахувала, що батьки на мого брата витратилися набагато більше. Хіба це справедливо? Зараз мені 29 років, я кілька місяців тому вийшла заміж. Коли ми ще з братом росли, мама з татом завжди говорили нам, що люблять мене і Мишка однаково. І я їм вірила. Але зараз я не спілкуюся з мамою та татом. Та й брат мій розмовляє зі мною в соцмережах не охоче. А причина – звичайні гроші. Розумієте, я просто підрахувала і зрозуміла, що на Михайла наші батьки витратили набагато більше часу, фінансів та зусиль, аніж на мене. Тому я вирішила трохи витратити сімейні заощадження батьків, взяти лише 2 тисячі доларів і поїхати з Ярославом в шикарний готель в Карпатах відпочити. Хіба я не мала такого права? Батьки чогось від мене чекають – чи то вибачення, чи то повернення коштів
Я так підрахувала, що батьки на мого брата витратилися набагато більше. Хіба це справедливо? Зараз мені 29 років, я кілька місяців тому вийшла заміж. Коли ми ще з
Тепер чоловік моєї подруги – мій чоловік. І я в цьому не винна. Просто чоловікам потрібні турбота, затишок, ніжність. Я Тарасу все це дала. Насправді ми з Тарасом були знайомі вже дуже давно. Але стосунки у нас почалися лише близько року тому. Так вийшло, що мій чоловік раніше був одружений з однією з моїх найкращих подруг. І я зовсім не розглядала Тараса як супутника життя. Я навіть його не помічала, бо Оля, моя подружка, була мені дуже близька, майже сестра. Але Оля і її поведінка не нагадували жінку, як берегиня домашнього затишку. На той час у них з Тарасом вже була трирічна донечка. Як вам таке? Тарас приїхав о 5 ранку. Оля не зустріла його, не нагодувала з дороги. Зате почала пред’являти претензії
Тепер чоловік моєї подруги – мій чоловік. І я в цьому не винна. Просто чоловікам потрібні турбота, затишок, ніжність. Я Тарасу все це дала. Насправді ми з Тарасом
Мені вже 77 років і я маю право говорити правду про себе і своє життя. Я не боюся осуду – пізно вже. А розповісти хочу, щоб почути просто пораду і думку збоку, як мені бути? Зізнатися чоловіку чи ні? Хоча на дні моєї сивої як і волосся душі відповідь вже є. У 32 роки я чекала наших з Артемом хлопчиків-двійнят і у нас підростала вже 11-річна донька. Жили ми далеко від батьків, допомоги не було, а Артем постійно їздив в рейси на кілька місяців. Так, ми матеріально жили відносно добре на ті часи, але ту ж няню я собі дозволи не могла, та чоловік і не розумів мого бажання, казав: займайся дітьми, я ж тебе всім забезпечую
Так сталося, що з моїх 32 років в моєму житті біля мене були і ще є завжди два чоловіки. Мій законний Артем і колишній чоловік моє подруги юності
Ось мені і 60 років. Прожила ціле життя, наче набралася мудрості, а ради одному питанню не можу. 13 років тому наша з Дмитром донька Іванка вийшла заміж. За цей час у родині дочки і зятя з’явилися три прекрасні дівчинки. Ми із чоловіком завжди були раді їм допомогти. Додавали грошей на машину, всім онучкам купили ровери, ролики. Але з самого початку не склалися стосунки із зятем та його матір’ю. Зять ревно ставиться до наших стосунків із дочкою та онуками, всіляко перешкоджає зустрічам, невтішно відгукується про нас із чоловіком. У нас великий будинок. Для дітей обладнали кімнату, але зять не хоче, щоби дівчатка у нас зупинялися, коли вони приїжджають в Полтаву. Живуть діти під Києвом. Зять Олег і його мати навіть мене не привітали з днем народження
Ось мені і 60 років. Прожила ціле життя, наче набралася мудрості, а ради одному питанню не можу. 13 років тому наша з Дмитром донька Іванка вийшла заміж. За

You cannot copy content of this page