Головна

alena

Оце мене вже остаточно переконало, що моїх дітей треба провчити! Зараз мені 71 рік. Я при здоровій пам’яті, сама собі даю раду, але сили вже не ті. Півроку тому в мене почалися якісь запаморочення. Лікарі сказали, що мені потрібний звичайний догляд для мого віку, свіже повітря та мінімальна активність. Тоді мені стане легше. Здебільшого я здорова. Хороші новини, правда? Але, якщо розібратися, це не так. Справа в тому, що доглядати мене нікому. Навіть просто сходити в магазин по хліб я мушу сама. Хоча за дві вулиці від мого будинку живе син із сім’єю. А якщо проїхатися ще кілька кілометрів – живе дочка. І обоє вони відмовили мені. Кожна з їх квартир переписана на мене. Я їх виселю! Може, подорожуватиму. А може, запишуся до якогось елітного пансіонату. Дуже їм це не сподобалося. А я що, боятися їх маю? Все згідно із законом, крім того, це я своїм трудом ці квартири заробила. Разом із батьком. Тож просто заберу своє
життєві історії 0
Зараз мені 71 рік. Я при здоровій пам’яті, сама собі даю раду, але сили вже не ті. Півроку тому в мене почалися якісь запаморочення. Лікарі сказали, що мені
Вкотре я недавно прийшла до свекрухи з продуктами для Марії Степанівни і побачила у неї на столі ось ці всі розкоші – зефір, дорогі еклери, червону рибу – тоді я зрозуміла, як мене обдурили! Я – домогосподарка. У шлюбі не пропрацювала жодного дня. Однак це не означає, що я лінувалася. Навпаки, все господарство було на мені, після роботи чоловік міг прийти, лягти на диван та відпочивати весь вечір. Але коли я була при надії третім, стало важкувато у всіх сенсах – фінансово, фізично, морально. Я швидко відновлююсь після народження діток. Вже через 2 місяці я носила свекрусі судочки з супами та кашками, тільки щоб їй полегшало. «Пробач, люба, але я житиму з нею. Я так вирішив», – це були його останні слова перед тим, як він нас покинув і пішов до іншої жінки
життєві історії 0
Вкотре я недавно прийшла до свекрухи з продуктами для Марії Степанівни і побачила у неї на столі ось ці всі розкоші – зефір, дорогі еклери, червону рибу –
І чоловік взяв і подав на розлучення! Ну та до цього йшло. Поїду до сестри в Італію мабуть. Коли я приїхала з малим від мами – посеред двору була купа меблів свекрів, вони роблять ремонт і приперли все нам, ми ж бідні. Мене аж підкинуло! Вигребла з хати якісь пледи, ковдри, подушки, що вони раніше віддали – і все на тут купу, сірниками – чирк!
життєві історії 0
І чоловік взяв і подав на розлучення! Ну та до цього йшло. Поїду до сестри в Італію мабуть. Коли я приїхала з малим від мами – посеред двору
Моя теща щонеділі і всі релігійні свята в храмі чолом в підлогу сидить і біля образів в поклонах зігнута. І ось з Людою у нас виникли розбіжності і дружина поїхала до батьків в село, а через два місяці до мене повернулася зовсім інша людина! Іванна взяла доньку та поїхала до батьків у село. Людина, яка постала в мене на порозі, вже не була моєю дружиною. Це інша жінка. Закутана з ніг до голови у якісь незрозумілі одежі, у безрозмірній спідниці, з брудним, загорнутим у пучок волоссям. І все через той мій “стрибок у гречку”. Щодня кілька разів я слухаю від дружини, який я безбожник
життєві історії 0
Моя теща щонеділі і всі релігійні свята в храмі чолом в підлогу сидить і біля образів в поклонах зігнута. І ось з Людою у нас виникли розбіжності і
Я не знаю, як батьки чоловіка могли це недочудо виховати! А вони, треба сказати, ще й пишаються синочком! Ну й що, що у нашій сім’ї немає зрад і гулянок, але я все одно мрію розлучитися з чоловіком. Не дає це зробити мій плачевний стан у плані квартирного питання. Я в місті чужа, тож орендована квартира – мій вирок. А грошей на таку розкіш узяти просто ніде. Якби ще сама я змогла сяк-так притулитися в якомусь куточку, то з дитиною це просто неможливо. Денис любить прокидатися раніше за всіх, йти у ванну кімнату і там дуже голосно робити свої справи. Потім я вже встаю, щоб отримати дозу критики: рушники висять неправильно; лічильник води чомусь не на тій позначці, на яку має бути; чому зубної пасти так мало. Увечері розпочинається перевірка домашньої роботи. Спершу моєї, потім сина. Що я зробила, як господиня, вдома за весь день
життєві історії 0
Я не знаю, як батьки чоловіка могли це недочудо виховати! А вони, треба сказати, ще й пишаються синочком! Ну й що, що у нашій сім’ї немає зрад і
Кілька місяців тому мама чоловіка і його молодша сестра переїхали з Херсонщини до нас в Полтаву, зимувати будуть тут. Жити з нами не стали, орендували собі однушку. Уперше це сталося на день народження чоловіка місяць тому, а сьогодні, на Покрову, повторилося. У середу в мене День народження, але я зовсім не бажаю їх кликати, бо буде срам. Вранці після дня народження Дмитра я дістала все з холодильника
життєві історії 0
Кілька місяців тому мама чоловіка і його молодша сестра переїхали з Херсонщини до нас в Полтаву, зимувати будуть тут. Жити з нами не стали, орендували собі однушку. Уперше
Свекри таке з нашої морозилки зробили – на голову не натягнеш! Я не знаю, як просити чоловіка, аби він з ними поговорив! І це все свекруха Галина Павлівна. Ми з чоловіком для нашої родини і дому заготовляємо м’ясо у морозильній камері – спеціально її для цього придбали, цей ларь. Просто поставили його у свекрів, бо у нас місця замало. Кілька разів стара морозилка підвела і довелося викинути заготовки на півроку. Чоловік запропонував купити нову та встановити у свекрухи у коморі з консервацією. Я погодилась. У нас ніде її просто ставити. Ну й само собою, коли мама мого Гени запитала, чи можна їм там зберігати свої запаси, я відповіла згодою
життєві історії 0
Свекри таке з нашої морозилки зробили – на голову не натягнеш! Я не знаю, як просити чоловіка, аби він з ними поговорив! І це все свекруха Галина Павлівна,
Як би я не старалася, грошей ми вдосталь не мали, чоловік у мене виявився без тої самої хватки, як то кажуть. За мірками нашого міста м були “середняками”, але мене це не влаштовувало. Порівняно зі столицею це було як небо та земля. Я їхала у Францію з розрахунком за два роки покращити становище своєї сім’ї, але, коли я повернулася, у Львів, на мене чекало дике розчарування! Чоловік вперто товкмачив мені про те, що Ярик вже сам вибрав для себе професію і хоче вступати до місцевого полтавського вишу. І, що найголовніше, за оцінками, він туди проходить. Але які перспективи в Полтаві, я вас прошу! Коли я повернулася додому, до мого приїзду ніхто не підготувався. Не було зустрічі, квітів, обіймів. І тоді мій коханий благовірний видав мені всю правду. І вона перевернула мій світ із ніг на голову
життєві історії 0
Я їхала у Францію з розрахунком за два роки покращити становище своєї сім’ї, але, коли я повернулася, у Львів, на мене чекало дике розчарування! Я завжди була амбіційною
Мама виявилася такою скнарою, якої світ не уявляв! Нормальні-жінки-матері їдуть закордон, щоб заробити й допомогти дітям. Моя ж мама не знаю, що буде робити зі своїми мішками з грошима, образно кажучи. Нам вона не допомагала. Ми з чоловіком і трьома дітками досі на оренді живемо, сестра пішла жити до свекрухи. невже мама не могла хоч раз запропонувати оплатити нам поїздку на який курорт, чи в Єгипет, чи в Італію до себе запросити??? Та навіщо, хто ми їй? Якісь знайомі, не більше, бо ставиться вона до нас точно не до як рідних людей. І через кілька тижнів ми дізнаємося, що мама купила собі дві квартири в обласному центрі і буде їх віддавати в оренду, щоб жити й не тужити. І це в той час, коли її діти – обидві без житла! Мама має на рахунках купу грошей, та ще й з оренди своїх квартир тепер буде отримувати. І от у мене питання виникає постійно: куди вона їх діває й буде дівати??? На себе можна багато витрачати, але ж всьому є межа. Вона одинока жінка, аде аж занадто дбає про себе, про свою зовнішність. А кому вона в 62 треба з тими підтяжками?
життєві історії 0
Мама виявилася такою скнарою, якої світ не уявляв! Нормальні-жінки-матері їдуть закордон, щоб заробити й допомогти дітям. Моя ж мама не знаю, що буде робити зі своїми мішками з
Мені вже 69 – досить не мало. Донечка моя Зоряна давно в Португалії мешкає. Коли сталося вторгнення, дочка з сином вмовили мене віддати будинок сину й невістці, зробити на сина дарчу. Тепер Роман з невісткою живуть в нашому з чоловіком будинку, бо свого вони нічого не купили, тинялися по орендованих квартирах. А Зоряна забрала мене у Португалію. Переконували, що мені тут буде добре, що в них сусідки-українки, з якими я подружуся. Але мені тут геть зле. Все зручне, але чуже й не миле. “Сиди, бабо, мовчи й не рипайся”
життєві історії 0
Мені вже 69 – досить не мало. Донечка моя Зоряна давно в Португалії мешкає. Коли сталося вторгнення, дочка з сином вмовили мене віддати будинок сину й невістці, зробити

You cannot copy content of this page