Головна

alena

Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю водянисту перловку, але якось його терпець урвався і мій си таки пішов із родини, залишив цю жінку, яка не здатна бути господинею. Мало того, моя невістка тим часом ще й була на третьому місяці. Тиждень йому давали їсти лише рідку перлову кашу
життєві історії 0
Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю
Два роки тому ми з Глібом зробили помилку – взяли в кредит квартиру в новобудові. Краще б не оренді жили. У нас діти-підлітки, дуже важко з грошима. Трохи мені допомагає рідна сестра. Дає різні фрукти, м’ясо з села. Вона вийшла заміж за сільського хлопця і давно переїхала в село, і тепер живе, як завжди, хотіла – зі свого господарства. Зібрала я тих продуктів і відвезла мамі разом зі своїми дітьми, щоб побули кілька днів там, а ми з чоловіком відпочили. У мами в холодильнику було дуже дивно: лише дві пачки якихось ліків, велика каструля прокислого супу та цвілий буханець хліба. – Де продукти, які я передала через дітей? Мама показала на морозилку. М’ясо, овочі та навіть пару апельсинів вона поклала туди, щоб не зіпсувалися. А решту виставила на балкон. Навіщо? Ну онуки тепер дуже великі стали і їдять як коні
життєві історії 0
Два роки тому ми з чоловіком ухвалили досить імпульсивне рішення і, мабуть, зробили помилку. Тепер ось розгрібаємо. Справа в тому, що в той час чоловіка підвищили і я,
Моя сестра Владислава багато рокі тому поїхала з нашого закарпатського села в Чехію на заробітки, я ж лишилася при батьках вдома. Тепер там у неї свій дім, діти, заможне життя. Я доглянула матусю. І коли мами не стало, сестра вперше за двадцять п’ять років з’явилася на порозі нашого будинку. Слів співчуття я від Влади не почула. Владислава навіть не стала роззуватися на порозі. Лише діловито озирнулася на всі боки, обійшла всі кімнати, потім сіла і просто подивилася мені в очі. Не блимаючи і не видаючи жодної емоції вона сказала, що дім наш треба продати. Я відповіла, що вона, напевно, забула, що давно-предавно поїхали з цього будинку, що навіть не була поруч з батьками у їхні останні дні, але Владислава лише криво усміхнулася, сказала, що якщо я не хочу доводити справу до суду, то змушена погодитись
життєві історії 0
Моя сестра Владислава багато рокі тому поїхала з нашого закарпатського села в Чехію на заробітки, я ж лишилася при батьках вдома. Тепер там у неї свій дім, діти,
Коли наш Макар привів молоду дружину, Галинку, я натішитися не могла – така вона мені файна дівчина видалася! З першої ж зустрічі я дуже полюбила свою невістку, щиро кажу. Та тоді я просто ще не знала її справжнього обличчя. Такі люди, як Галина, у мене завжди викликали повагу і захват. Молоді винаймали квартиру, і я вирішила допомогти їм з найголовнішим: з житлом. Так вийшло, що ми з чоловіком багато працювали у молодості. І вкладалися не у розваги й відпочинок. Нерухомість – ось що цікавило нас обох насамперед. Галинка давно вирішила переїхати від тих людей. І правильно зробила: за нашу не надто довгу бесіду я побачила у сватів радянські меблі, старий телевізор, облізлого собаку в кутку і щось схоже на сервант із залишками новорічного «дощику». Галина сіла навпроти мене і з серйозним виглядом заявила про те, що мені потрібно помінятися з ними житлом
життєві історії 0
Коли наш Макар привів молоду дружину, Галинку, я натішитися не могла – така вона мені файна дівчина видалася! З першої ж зустрічі я дуже полюбила свою невістку, щиро
У мами моєї дві квартири в Чернівцях, в одній жила я з дітьми. У березні минулого року мама наполягла на нашій з дітьми евакуацій в Польщу до тітки. Та якби ж я знала, яке вона розведе «заробляння грошей» за нашої відсутності! І що тепер робити? У тітки, сестри мами, яка давно обжилися під Варшавою, складний характер, втім, як і в моєї мами. Тітка Тома заміжня за поляком, але дітей у них немає, вони звикли до тиші і ідеального порядку, які ми, звісно, порушили. Ну але дякувати їм, ці місяці вони якось витримали, а більше ми залишатися не могли: мене на роботі поставили перед фактом: моя віддалена діяльність більше керівництво не влаштовує і треба або повертатися й працювати в офісі, або звільнятися. Нам з дітьми вже давно хотілося додому, тому рішення було однозначним
життєві історії 0
У мами моєї дві квартири в Чернівцях, в одній жила я з дітьми. У березні минулого року мама наполягла на нашій з дітьми евакуацій в Польщу до тітки.
Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна!бувають у неї свої причуди, та ще й які! Наприклад, святкували минулими вихідними рік синочку. Так вона поклала дитині (коли стрижуть, і дитина вибирає, “ким буде”) келишок та запальничку, хоча я сказала що таке класти не буду. Причому, підклала по тихому. Вона найголосніше кричала, не класти такі речі не можна ні в якому разі, не дай Бог, дитинка вибере! Ну, то ж дитинка дочки, що тут казати
життєві історії 0
Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна! Не можу
Я живу в селі, все своє, з городу. Невістку я, звичайно, не любила, чіплялася до Насті, придиралася, не завжди до неї була справедливою. На мою думку, Настя так собі готувала для мого сина, могла би набагато краще старатися! Прибирала теж поганенько, не мила раз на тиждень вікна, та й підлогу не щодня. Але й жаліла, не без того. І ось що вона піднесла мені, слів просто нема! Само собою, на ювілей я Настю запросила. А дочка в мене багата. Доводилося ганчірками закривати дірку в стрісі минулої зими. Хоча від цього було користі як з козла молока. І ось насувається нова зима, і що робити?
життєві історії 0
Невістку я, звичайно, не любила, чіплялася до Насті, придиралася, не завжди до неї була справедливою. На мою думку, Настя так собі готувала для мого сина, могла би набагато
Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49, синочок Україну захищає, молимося за нього. І тут Люба з новиною! Люди, я просто літаю як на крилах! Ми прекрасно розуміємо, що хтось нашу родину не зрозуміє, а хтось добрим словом підтримає. Справа у тому, що у нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Я невісточку інакше як донечкою не називаю. Любочка у нас сирота, тому як тільки вона з’явилася в житті Назара і нашому, ми з чоловіком намагалися бути їй за батьків, дати ту родинну любов і турботу, яких вона не знала в дитинстві. Зараз мій синочок Україну захищає, його мобілізували у квітні, молимося за нього і чекаємо
життєві історії 0
У нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці
Сестра в мене дуже дивна, як можна так жити тільки для себе? Її 48 років, сім’ї немає, вихваляється тими грошима своїми – сяде й перераховує свої пачки євро, гривні. Каже, що заробляє 120 000 тисяч на місяць на своїх двох роботах. Квартиру купила, нову машину, по салонах краси весь час, купу процедур для догляду і молодості робить. А толку, якщо вона все одно нікому не потрібна? Ні чоловіка, ні діточок, ні друзів щирих – лиш вона та її гроші. Для кого живе? Племінників подарунками не балує, друзям не допомагає, сидить зі своїми грошима. Вчора забігла до Олі увечері, а вона сидить їх рахує на своїй розкішній кухні, обклалася банкнотами. Я й запитала, чи не позичить мені 30 тисяч гривень на ремонт машини
життєві історії 0
Ми з Вінниці, нас у родині три сестри. Дві н0 нормальні, одна – геть не така як ми. Батьки ростили нас в турботі й любові, але на одній
Я попереджала невістку й сина, що не готова ставати бабусею, бо мені за роботою, вгору нікуди глянути, особливо зараз. У мене книги, подруги, спортзал, йога, театр. Та невістка попри мою волю вирішила привести на світ дитину, а тепер я погана, що не допомагаю, поки син служить! Мене інше цікавить: чому вимоги тільки до мене? Чому, наприклад, мама Віки, яка з чоловіком живе в селі на Волині, не може все облишити на якийсь час і приїхати допомогти дочці? Чи худоба й город свасі важливіші?
життєві історії 0
Я попереджала невістку й сина, що не готова ставати бабусею, бо мені за роботою, вгору нікуди глянути, особливо зараз. У мене книги, подруги, спортзал, йога, театр. Та невістка

You cannot copy content of this page