Головна

alena

Кілька місяців тому мама чоловіка і його молодша сестра переїхали з Херсонщини до нас в Полтаву, зимувати будуть тут. Жити з нами не стали, орендували собі однушку. Уперше це сталося на день народження чоловіка місяць тому, а сьогодні, на Покрову, повторилося. У середу в мене День народження, але я зовсім не бажаю їх кликати, бо буде срам. Вранці після дня народження Дмитра я дістала все з холодильника
життєві історії 0
Кілька місяців тому мама чоловіка і його молодша сестра переїхали з Херсонщини до нас в Полтаву, зимувати будуть тут. Жити з нами не стали, орендували собі однушку. Уперше
Свекри таке з нашої морозилки зробили – на голову не натягнеш! Я не знаю, як просити чоловіка, аби він з ними поговорив! І це все свекруха Галина Павлівна. Ми з чоловіком для нашої родини і дому заготовляємо м’ясо у морозильній камері – спеціально її для цього придбали, цей ларь. Просто поставили його у свекрів, бо у нас місця замало. Кілька разів стара морозилка підвела і довелося викинути заготовки на півроку. Чоловік запропонував купити нову та встановити у свекрухи у коморі з консервацією. Я погодилась. У нас ніде її просто ставити. Ну й само собою, коли мама мого Гени запитала, чи можна їм там зберігати свої запаси, я відповіла згодою
життєві історії 0
Свекри таке з нашої морозилки зробили – на голову не натягнеш! Я не знаю, як просити чоловіка, аби він з ними поговорив! І це все свекруха Галина Павлівна,
Як би я не старалася, грошей ми вдосталь не мали, чоловік у мене виявився без тої самої хватки, як то кажуть. За мірками нашого міста м були “середняками”, але мене це не влаштовувало. Порівняно зі столицею це було як небо та земля. Я їхала у Францію з розрахунком за два роки покращити становище своєї сім’ї, але, коли я повернулася, у Львів, на мене чекало дике розчарування! Чоловік вперто товкмачив мені про те, що Ярик вже сам вибрав для себе професію і хоче вступати до місцевого полтавського вишу. І, що найголовніше, за оцінками, він туди проходить. Але які перспективи в Полтаві, я вас прошу! Коли я повернулася додому, до мого приїзду ніхто не підготувався. Не було зустрічі, квітів, обіймів. І тоді мій коханий благовірний видав мені всю правду. І вона перевернула мій світ із ніг на голову
життєві історії 0
Я їхала у Францію з розрахунком за два роки покращити становище своєї сім’ї, але, коли я повернулася, у Львів, на мене чекало дике розчарування! Я завжди була амбіційною
Мама виявилася такою скнарою, якої світ не уявляв! Нормальні-жінки-матері їдуть закордон, щоб заробити й допомогти дітям. Моя ж мама не знаю, що буде робити зі своїми мішками з грошима, образно кажучи. Нам вона не допомагала. Ми з чоловіком і трьома дітками досі на оренді живемо, сестра пішла жити до свекрухи. невже мама не могла хоч раз запропонувати оплатити нам поїздку на який курорт, чи в Єгипет, чи в Італію до себе запросити??? Та навіщо, хто ми їй? Якісь знайомі, не більше, бо ставиться вона до нас точно не до як рідних людей. І через кілька тижнів ми дізнаємося, що мама купила собі дві квартири в обласному центрі і буде їх віддавати в оренду, щоб жити й не тужити. І це в той час, коли її діти – обидві без житла! Мама має на рахунках купу грошей, та ще й з оренди своїх квартир тепер буде отримувати. І от у мене питання виникає постійно: куди вона їх діває й буде дівати??? На себе можна багато витрачати, але ж всьому є межа. Вона одинока жінка, аде аж занадто дбає про себе, про свою зовнішність. А кому вона в 62 треба з тими підтяжками?
життєві історії 0
Мама виявилася такою скнарою, якої світ не уявляв! Нормальні-жінки-матері їдуть закордон, щоб заробити й допомогти дітям. Моя ж мама не знаю, що буде робити зі своїми мішками з
Мені вже 69 – досить не мало. Донечка моя Зоряна давно в Португалії мешкає. Коли сталося вторгнення, дочка з сином вмовили мене віддати будинок сину й невістці, зробити на сина дарчу. Тепер Роман з невісткою живуть в нашому з чоловіком будинку, бо свого вони нічого не купили, тинялися по орендованих квартирах. А Зоряна забрала мене у Португалію. Переконували, що мені тут буде добре, що в них сусідки-українки, з якими я подружуся. Але мені тут геть зле. Все зручне, але чуже й не миле. “Сиди, бабо, мовчи й не рипайся”
життєві історії 0
Мені вже 69 – досить не мало. Донечка моя Зоряна давно в Португалії мешкає. Коли сталося вторгнення, дочка з сином вмовили мене віддати будинок сину й невістці, зробити
Я місця собі не знаходила, коли зникла мама. І куди втекла??? До курей! Вона забуває ще й про свої бабусині обов’язки. У неї двоє онуків, яких вона дуже хотіла і прямо-таки випрошувала в мене. Тепер що, все? Справа зроблена, і можна рвонути подалі від сім’ї? Ні, так не вийде
життєві історії 0
Я місця собі не знаходила, коли зникла мама. І куди втекла??? До курей! Знаєте, як кажуть: «Можна вивезти людину з села, а от село з людини не вивести ніколи».
Коли я хотіла насмажити внукам оладок, дочка сказала, що я заляпаю маслом плиту, коли хотіла наліпити вареників – що кругом розсиплю борошно, коли вирішила спекти пиріжків з яблуками, виявилося, що духовкою користуватися не можна, бо вона забрудниться. Їсти у вітальні не можна перед телевізором, бо накришиться, а вона раз на тиждень прибиральниці платить. Дуже сумно, але мені не місце в родині дочки, збираю речі додому
життєві історії 0
Я народилася і виросла в селі на Чернігівщині, чоловік мій теж був сільський, з сусіднього хутора. Ми побралися та й поселилися в хаті, яка мені від бабусі дісталася.
Роман дивиться на мене здивовано: – Як це своїй мамі не даси ключі від нашого будинку??? – Та ти просто не знаєш, яка вона людина! Перед подачею їжі на стіл, я затрималася в коридорі і почула їхню розмову за зачиненими дверима. Мама питала сина про те, яка в нього успішність, чому він мені не допомагає по господарству і чи чистив він зуби минулого вечора. Дуже добре пам’ятаю цей тон. Приторно-їдкий. Роман узагалі розплився в компліментах про те, яка в нього прекрасна теща і як йому з нею пощастило
життєві історії 0
Роман дивиться на мене здивовано: – Як це своїй мамі не даси ключі від нашого будинку??? Чоловік не розуміє і соромить мене за те, що я не хочу
Я так вже наплакалася з середи, не уявляєте! Очі печуть, а сльози течуть і течуть зливою. А в се тому, що батьки покликали нас з сестрою у середу до себе на вечерю. За годину я вибігла від них у розпачі! Вчора батьки запросили нас із сестрою до себе. Попередили перед цим, що нам треба серйозно поговорити. Я давно чекала на цей момент, бо ми збиралися ділити бабусину квартиру, ця тема назріла вже давно. І час було вже нарешті щось вирішувати. Бо мені гроші потрібні як повітря. Добре, що льох повний картоплею. Інакше вже стіни б гризли. Про купівлю одягу в нашій сім’ї давно мова не йде. Сказали, що свою частину грошей я все одно швидко витрачу на лікування свекрухи. А так хоч Василині буде де жити
життєві історії 0
Я так вже наплакалася з середи, не уявляєте! Очі печуть, а сльози течуть і течуть зливою. А в се тому, що батьки покликали нас з сестрою у середу
Я розлучилася з чоловіком ще зовсім молодою. Але на той час у мене вже була донечка. Батько нею зовсім не цікавився, платив лиш мізерні аліменти. От мені й довелося залишила п’ятирічну доньку Соломійку на виховання своєї матері, а самій поїхати на заробітки у Францію. Ледве ми добре налагодили порозуміння, як я знову відлетіла в чужу країну – треба було працювати і утримувати маму з дочкою далі, до того ж у мами почало здавати здоров’я. Але тепер я мала змогу кожні півроку відвідувати рідних
життєві історії 0
Я розлучилася з чоловіком ще зовсім молодою. Але на той час у мене вже була донечка. Батько нею зовсім не цікавився, платив лиш мізерні аліменти. От мені й

You cannot copy content of this page