Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна!бувають у неї свої причуди, та ще й які! Наприклад, святкували минулими вихідними рік синочку. Так вона поклала дитині (коли стрижуть, і дитина вибирає, “ким буде”) келишок та запальничку, хоча я сказала що таке класти не буду. Причому, підклала по тихому. Вона найголосніше кричала, не класти такі речі не можна ні в якому разі, не дай Бог, дитинка вибере! Ну, то ж дитинка дочки, що тут казати
Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна! Не можу
Я живу в селі, все своє, з городу. Невістку я, звичайно, не любила, чіплялася до Насті, придиралася, не завжди до неї була справедливою. На мою думку, Настя так собі готувала для мого сина, могла би набагато краще старатися! Прибирала теж поганенько, не мила раз на тиждень вікна, та й підлогу не щодня. Але й жаліла, не без того. І ось що вона піднесла мені, слів просто нема! Само собою, на ювілей я Настю запросила. А дочка в мене багата. Доводилося ганчірками закривати дірку в стрісі минулої зими. Хоча від цього було користі як з козла молока. І ось насувається нова зима, і що робити?
Невістку я, звичайно, не любила, чіплялася до Насті, придиралася, не завжди до неї була справедливою. На мою думку, Настя так собі готувала для мого сина, могла би набагато
Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49, синочок Україну захищає, молимося за нього. І тут Люба з новиною! Люди, я просто літаю як на крилах! Ми прекрасно розуміємо, що хтось нашу родину не зрозуміє, а хтось добрим словом підтримає. Справа у тому, що у нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Я невісточку інакше як донечкою не називаю. Любочка у нас сирота, тому як тільки вона з’явилася в житті Назара і нашому, ми з чоловіком намагалися бути їй за батьків, дати ту родинну любов і турботу, яких вона не знала в дитинстві. Зараз мій синочок Україну захищає, його мобілізували у квітні, молимося за нього і чекаємо
У нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці
Сестра в мене дуже дивна, як можна так жити тільки для себе? Її 48 років, сім’ї немає, вихваляється тими грошима своїми – сяде й перераховує свої пачки євро, гривні. Каже, що заробляє 120 000 тисяч на місяць на своїх двох роботах. Квартиру купила, нову машину, по салонах краси весь час, купу процедур для догляду і молодості робить. А толку, якщо вона все одно нікому не потрібна? Ні чоловіка, ні діточок, ні друзів щирих – лиш вона та її гроші. Для кого живе? Племінників подарунками не балує, друзям не допомагає, сидить зі своїми грошима. Вчора забігла до Олі увечері, а вона сидить їх рахує на своїй розкішній кухні, обклалася банкнотами. Я й запитала, чи не позичить мені 30 тисяч гривень на ремонт машини
Ми з Вінниці, нас у родині три сестри. Дві н0 нормальні, одна – геть не така як ми. Батьки ростили нас в турботі й любові, але на одній
Я попереджала невістку й сина, що не готова ставати бабусею, бо мені за роботою, вгору нікуди глянути, особливо зараз. У мене книги, подруги, спортзал, йога, театр. Та невістка попри мою волю вирішила привести на світ дитину, а тепер я погана, що не допомагаю, поки син служить! Мене інше цікавить: чому вимоги тільки до мене? Чому, наприклад, мама Віки, яка з чоловіком живе в селі на Волині, не може все облишити на якийсь час і приїхати допомогти дочці? Чи худоба й город свасі важливіші?
Я попереджала невістку й сина, що не готова ставати бабусею, бо мені за роботою, вгору нікуди глянути, особливо зараз. У мене книги, подруги, спортзал, йога, театр. Та невістка
Оце мене вже остаточно переконало, що моїх дітей треба провчити! Зараз мені 71 рік. Я при здоровій пам’яті, сама собі даю раду, але сили вже не ті. Півроку тому в мене почалися якісь запаморочення. Лікарі сказали, що мені потрібний звичайний догляд для мого віку, свіже повітря та мінімальна активність. Тоді мені стане легше. Здебільшого я здорова. Хороші новини, правда? Але, якщо розібратися, це не так. Справа в тому, що доглядати мене нікому. Навіть просто сходити в магазин по хліб я мушу сама. Хоча за дві вулиці від мого будинку живе син із сім’єю. А якщо проїхатися ще кілька кілометрів – живе дочка. І обоє вони відмовили мені. Кожна з їх квартир переписана на мене. Я їх виселю! Може, подорожуватиму. А може, запишуся до якогось елітного пансіонату. Дуже їм це не сподобалося. А я що, боятися їх маю? Все згідно із законом, крім того, це я своїм трудом ці квартири заробила. Разом із батьком. Тож просто заберу своє
Зараз мені 71 рік. Я при здоровій пам’яті, сама собі даю раду, але сили вже не ті. Півроку тому в мене почалися якісь запаморочення. Лікарі сказали, що мені
Вкотре я недавно прийшла до свекрухи з продуктами для Марії Степанівни і побачила у неї на столі ось ці всі розкоші – зефір, дорогі еклери, червону рибу – тоді я зрозуміла, як мене обдурили! Я – домогосподарка. У шлюбі не пропрацювала жодного дня. Однак це не означає, що я лінувалася. Навпаки, все господарство було на мені, після роботи чоловік міг прийти, лягти на диван та відпочивати весь вечір. Але коли я була при надії третім, стало важкувато у всіх сенсах – фінансово, фізично, морально. Я швидко відновлююсь після народження діток. Вже через 2 місяці я носила свекрусі судочки з супами та кашками, тільки щоб їй полегшало. «Пробач, люба, але я житиму з нею. Я так вирішив», – це були його останні слова перед тим, як він нас покинув і пішов до іншої жінки
Вкотре я недавно прийшла до свекрухи з продуктами для Марії Степанівни і побачила у неї на столі ось ці всі розкоші – зефір, дорогі еклери, червону рибу –
І чоловік взяв і подав на розлучення! Ну та до цього йшло. Поїду до сестри в Італію мабуть. Коли я приїхала з малим від мами – посеред двору була купа меблів свекрів, вони роблять ремонт і приперли все нам, ми ж бідні. Мене аж підкинуло! Вигребла з хати якісь пледи, ковдри, подушки, що вони раніше віддали – і все на тут купу, сірниками – чирк!
І чоловік взяв і подав на розлучення! Ну та до цього йшло. Поїду до сестри в Італію мабуть. Коли я приїхала з малим від мами – посеред двору
Моя теща щонеділі і всі релігійні свята в храмі чолом в підлогу сидить і біля образів в поклонах зігнута. І ось з Людою у нас виникли розбіжності і дружина поїхала до батьків в село, а через два місяці до мене повернулася зовсім інша людина! Іванна взяла доньку та поїхала до батьків у село. Людина, яка постала в мене на порозі, вже не була моєю дружиною. Це інша жінка. Закутана з ніг до голови у якісь незрозумілі одежі, у безрозмірній спідниці, з брудним, загорнутим у пучок волоссям. І все через той мій “стрибок у гречку”. Щодня кілька разів я слухаю від дружини, який я безбожник
Моя теща щонеділі і всі релігійні свята в храмі чолом в підлогу сидить і біля образів в поклонах зігнута. І ось з Людою у нас виникли розбіжності і
Я не знаю, як батьки чоловіка могли це недочудо виховати! А вони, треба сказати, ще й пишаються синочком! Ну й що, що у нашій сім’ї немає зрад і гулянок, але я все одно мрію розлучитися з чоловіком. Не дає це зробити мій плачевний стан у плані квартирного питання. Я в місті чужа, тож орендована квартира – мій вирок. А грошей на таку розкіш узяти просто ніде. Якби ще сама я змогла сяк-так притулитися в якомусь куточку, то з дитиною це просто неможливо. Денис любить прокидатися раніше за всіх, йти у ванну кімнату і там дуже голосно робити свої справи. Потім я вже встаю, щоб отримати дозу критики: рушники висять неправильно; лічильник води чомусь не на тій позначці, на яку має бути; чому зубної пасти так мало. Увечері розпочинається перевірка домашньої роботи. Спершу моєї, потім сина. Що я зробила, як господиня, вдома за весь день
Я не знаю, як батьки чоловіка могли це недочудо виховати! А вони, треба сказати, ще й пишаються синочком! Ну й що, що у нашій сім’ї немає зрад і

You cannot copy content of this page