Головна

alena

Я точно не поїду до них той ремонт робити і чоловіку забороню, хоч він цим і займається. Треба – наймайте людей, майстрів і вперед! Ми самі зйомці живемо, збираємо на своє. А свекруха після 10 років італійських заробітків повернулася і приперла нам замість грошей гарбузів, картоплю і моркву з села, свекром і зовицею вирощені. А мені це нащо? Зберігати на балконі, щоб пропало? Та я все на базарі чи в магазин за копійки купляю. Місяць тому Зоя Богданівна повернулася. А в ці вихідні вони зі свекром приїхали до нас в гості
життєві історії 0
Ми з чоловіка познайомились, коли навчалися в обласному центрі в університеті. Сам Рома з села недалеко, я – з райцентру трохи подалі. Почали ми жити, почавши все з
Ми розписалися тиждень тому, гроші зберегли. Але вся сільська рідня – а там пів села – мої рідні, пів села – його, – сказали, що ми їм більше не рідня й можемо дорогу в село забути. Все тому, що ми багаті, живемо в місті, але не нагодували всіх родичів в шикарному міському ресторані, відмовилися платити за власне весілля, а вимагали гроші з батьків, в результаті скасували й саме весілля
життєві історії 0
Ми з чоловіком Костянтином з одного села, зустрічатися почали ще в старших класах школи. Тоді вже знали, що хочемо бути разом, що у нас справжнє кохання. Село ми
Я вже й не знаю, як людям с селі в очі дивитися! Всі однокласниці і подружки моєї дочки вже діток в школу віддали, а моя пустоцвітом ходить, про сімʼю і дітей і думати не думає! Та й кому вона вже треба в 35 років? Я раджу їй вже хоч за Микиту йти, він звичайно на голову нижчий, хата маленька, та й жінка колишня з дітьми – на сусідньому подвірʼї, але хоч не сама би була моя Алевтинка. А казала мені баба, ще коли Аля народилася, що вона дивна буде. Вчитися у виші хотіла, але ми чоловіком відмовили – грошей таких у нас нема, та й навіщо воно для сільського життя?
життєві історії 0
Я людина проста, живу в селі на Волині, село у нас маленьке, далеко від міста, я всього лише кілька разів в житті туди їздила. Все моє життя –
У неї на все одна відповідь: ви живете в моєму домі. 59 років, а гірше від дитини! Це я про маму чоловіка, мою свекруху Валентину Дмитрівну. Втомилася я вже з нею і маю тут почути якісь поради, бо вже сил немає. Людині скоро виповниться 60 років, а така інфантильна – слів нема! Мій чоловік Богдан – її єдиний син. У всьому матусю підтримує і просто щиро любить свою матір. І моя свекруня із задоволенням цим користується. Я сама вже – мама двох дітей. У планах – привести на світ третю дитину. Але у моєї свекрухи інші погляди, іноді я просто в осаді від цього. Ми живемо всі разом, п’ятьох, в одному великому приватному будинку. І мама чоловіка абсолютно не вміє підтримувати чистоту й порядок. Їй більше подобається закритися у себе в кімнаті і поставити телевізор на всю гучність, щоб нас менше чути. Але для Валентини Дмитрівни ці правила не писані. Вона залишає брудний посуд на брудному столі і йде у своїх справах
життєві історії 0
59 років, а гірше від дитини! Це я про маму чоловіка, мою свекруху Валентину Дмитрівну. Втомилася я вже з нею і маю тут почути якісь поради, бо вже
Ось коли я побачила, що у дочки впʼяте круглішає живіт – покликала Дарину на розмову. Вони давно хотіли мою трикімнатну – от я й поклала ключі перед нею на стіл. Сказала, що речі свої перенесу до однушки, а сама поїду в Іспанію, Дарина демонстративно відкинула їх до мене. Та ще одумається
життєві історії 0
Ось коли я побачила, що у дочки впʼяте круглішає живіт – покликала Дарину на розмову. Вони давно хотіли мою трикімнатну – от я й поклала ключі перед нею
Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю водянисту перловку, але якось його терпець урвався і мій си таки пішов із родини, залишив цю жінку, яка не здатна бути господинею. Мало того, моя невістка тим часом ще й була на третьому місяці. Тиждень йому давали їсти лише рідку перлову кашу
життєві історії 0
Я давно казала Артему, що досить терпіти все це неподобство – ячки, вівсянки. Та син не слухав мене й день у день приходив додому і їв на вечерю
Два роки тому ми з Глібом зробили помилку – взяли в кредит квартиру в новобудові. Краще б не оренді жили. У нас діти-підлітки, дуже важко з грошима. Трохи мені допомагає рідна сестра. Дає різні фрукти, м’ясо з села. Вона вийшла заміж за сільського хлопця і давно переїхала в село, і тепер живе, як завжди, хотіла – зі свого господарства. Зібрала я тих продуктів і відвезла мамі разом зі своїми дітьми, щоб побули кілька днів там, а ми з чоловіком відпочили. У мами в холодильнику було дуже дивно: лише дві пачки якихось ліків, велика каструля прокислого супу та цвілий буханець хліба. – Де продукти, які я передала через дітей? Мама показала на морозилку. М’ясо, овочі та навіть пару апельсинів вона поклала туди, щоб не зіпсувалися. А решту виставила на балкон. Навіщо? Ну онуки тепер дуже великі стали і їдять як коні
життєві історії 0
Два роки тому ми з чоловіком ухвалили досить імпульсивне рішення і, мабуть, зробили помилку. Тепер ось розгрібаємо. Справа в тому, що в той час чоловіка підвищили і я,
Моя сестра Владислава багато рокі тому поїхала з нашого закарпатського села в Чехію на заробітки, я ж лишилася при батьках вдома. Тепер там у неї свій дім, діти, заможне життя. Я доглянула матусю. І коли мами не стало, сестра вперше за двадцять п’ять років з’явилася на порозі нашого будинку. Слів співчуття я від Влади не почула. Владислава навіть не стала роззуватися на порозі. Лише діловито озирнулася на всі боки, обійшла всі кімнати, потім сіла і просто подивилася мені в очі. Не блимаючи і не видаючи жодної емоції вона сказала, що дім наш треба продати. Я відповіла, що вона, напевно, забула, що давно-предавно поїхали з цього будинку, що навіть не була поруч з батьками у їхні останні дні, але Владислава лише криво усміхнулася, сказала, що якщо я не хочу доводити справу до суду, то змушена погодитись
життєві історії 0
Моя сестра Владислава багато рокі тому поїхала з нашого закарпатського села в Чехію на заробітки, я ж лишилася при батьках вдома. Тепер там у неї свій дім, діти,
Коли наш Макар привів молоду дружину, Галинку, я натішитися не могла – така вона мені файна дівчина видалася! З першої ж зустрічі я дуже полюбила свою невістку, щиро кажу. Та тоді я просто ще не знала її справжнього обличчя. Такі люди, як Галина, у мене завжди викликали повагу і захват. Молоді винаймали квартиру, і я вирішила допомогти їм з найголовнішим: з житлом. Так вийшло, що ми з чоловіком багато працювали у молодості. І вкладалися не у розваги й відпочинок. Нерухомість – ось що цікавило нас обох насамперед. Галинка давно вирішила переїхати від тих людей. І правильно зробила: за нашу не надто довгу бесіду я побачила у сватів радянські меблі, старий телевізор, облізлого собаку в кутку і щось схоже на сервант із залишками новорічного «дощику». Галина сіла навпроти мене і з серйозним виглядом заявила про те, що мені потрібно помінятися з ними житлом
життєві історії 0
Коли наш Макар привів молоду дружину, Галинку, я натішитися не могла – така вона мені файна дівчина видалася! З першої ж зустрічі я дуже полюбила свою невістку, щиро
У мами моєї дві квартири в Чернівцях, в одній жила я з дітьми. У березні минулого року мама наполягла на нашій з дітьми евакуацій в Польщу до тітки. Та якби ж я знала, яке вона розведе «заробляння грошей» за нашої відсутності! І що тепер робити? У тітки, сестри мами, яка давно обжилися під Варшавою, складний характер, втім, як і в моєї мами. Тітка Тома заміжня за поляком, але дітей у них немає, вони звикли до тиші і ідеального порядку, які ми, звісно, порушили. Ну але дякувати їм, ці місяці вони якось витримали, а більше ми залишатися не могли: мене на роботі поставили перед фактом: моя віддалена діяльність більше керівництво не влаштовує і треба або повертатися й працювати в офісі, або звільнятися. Нам з дітьми вже давно хотілося додому, тому рішення було однозначним
життєві історії 0
У мами моєї дві квартири в Чернівцях, в одній жила я з дітьми. У березні минулого року мама наполягла на нашій з дітьми евакуацій в Польщу до тітки.

You cannot copy content of this page