Головна

alena

Свекруха дізналася, що я не люблю стару радянську музику, тому щоранку вона співала ці пісеньки. Приготування вечері — це взагалі комедія чистої води. Ольга Іванівна готувала своєму синові, а я – своєму чоловіку. Вона смажила картоплю і мотала голубці, я готувала запечену рибку чи курочку з салатом
життєві історії 0
Живемо ми з Данилом з його матусею в її двокімнатній квартирі. Але так було не завжди. Одразу після весілля ми оселилися на орендованій квартирі, окремо. Даня працював, я
— А що з моїми шторами було не так, Надіє Петрівно? Скатертини мої мені теж дуже подобалися. А люстри у нас були нові й мінімалістичні, а це що? Я дивилася на свекруху, яка сиділа на нашому дивані з виглядом людини, яка зробила величезну послугу. Вона невинно кліпала очима й відразу почала виправдовуватися: — Оленочко, я ж хотіла вам затишок створити, я ж хотіла як краще, я навіть гроші зарані відкладала, щоб вам ось купити то те, то те. Мені бракувало слів
життєві історії 0
— А що з моїми шторами було не так, Надіє Петрівно? Скатертини мої мені теж дуже подобалися. А люстри у нас були нові й мінімалістичні, а це що?
— В сенсі, Галино Петрівно, ми вам повинні заплатити 15 тисяч гривень? — перепитала я, дивлячись на свекруху так, наче вона щойно прилетіла з іншої планети. А мама чоловіка навпаки дивилася на мене, ніби сказала щось абсолютно нормальне. — Ну, а що ти хотіла, Оленко? — відповіла вона, злегка знизавши плечима. — Твої діти прибули, у мене всі свята. Годувати їх — це не безкоштовна справа. Я ж навіть не вимагаю грошей за подарунки. Подарунки я вже купила на свої
життєві історії 0
— В сенсі, Галино Петрівно, ми вам повинні заплатити 15 тисяч гривень? — перепитала я, дивлячись на свекруху так, наче вона щойно прилетіла з іншої планети. А мама
— Ой, донечко, тримай, я тобі подаруночки принесла! — сказала свекруха, переступивши поріг із великою коробкою в руках. — Дякую, Олено Миколаївно! Що це? — я злегка напружено усміхнулася, намагаючись приховати хвилювання. — Відкривай, не соромся, — сказала вона з таким виглядом, наче ось-ось вручить мені щось неймовірне. Я поставила коробку на стіл і зняла стрічку. Всередині була купа старого одягу. Потерті сукні, светри з плямами й навіть старий плащ, що виглядав так, ніби пережив десяток весен. — Це що? Це ваш одяг? — невпевнено запитала я. — Аякже! Я вже його не ношу, а тобі згодиться. Подивися, яка якість! Це ж не те, що зараз у магазинах продають
життєві історії 0
— Ой, донечко, тримай, я тобі подаруночки принесла! — сказала свекруха, переступивши поріг із великою коробкою в руках. — Дякую, Олено Миколаївно! Що це? — я злегка напружено
–  Женю, я до твоєї мами більше не поїду. Ну, така гостинність, вибачте, я її не розумію. Так я сказала чоловіку після того, як ми побували у його мами. Ми розписалися два місяці тому, і це був наш перший візит до неї на вихідні, минулого тижня. Свекруха чудово знала, що я не їм м’ясного — ні риби, ні м’яса, нічого того, що було живим. Женя попередив маму заздалегідь. Але у підсумку весь стіл був — курка, відбивні, котлети, бульйон, холодець
життєві історії 0
–  Женю, я до твоєї мами більше не поїду. Ну, така гостинність, вибачте, я її не розумію. Так я сказала чоловіку після того, як ми побували у його
– Мамо, ти не зможеш, поки у відпустці, приїхати до нас і допомогти Оленці трохи з малюками? Двійня це все-таки не жарти, а я на роботі постійно, вона з ними зашивається просто, а її мама, ти ж знаєш, далеко дуже живе! Це мій чоловік Максим  звернувся до своєї мами
життєві історії 0
– Мамо, ти не зможеш, поки у відпустці, приїхати до нас і допомогти Оленці трохи з малюками? Двійня це все-таки не жарти, а я на роботі постійно, вона
– Валеро, по п’ять яєць зранку з’їдає твоя мама. Щодня. Та ні, мені не шкода. Я розумію, що вона літня людина, що в неї маленька пенсія. Хай собі їсть на здоров’я, але ж це ненормально, вибач. Слухайте, я ніколи не думала, що найбільшою проблемою життя зі свекрухою для мене стануть яйця. Справа в тому, що ми з чоловіком вже виростили своїх дітей: дочка недавно вийшла заміж і оселилася у квартирі, яку їй віддала Наталя Іванівна, моя свекруха
життєві історії 0
– Валеро, по п’ять яєць зранку з’їдає твоя мама. Щодня. Та ні, мені не шкода. Я розумію, що вона літня людина, що в неї маленька пенсія. Хай собі
Особисті кордони і межі – ні-ні, це не про мою свекрушеньку. Та що ви, вона про таке і не чула. Дитині видає така на днях: – О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості приміряти різні стилі, і я навіть не знаю, що мені пасує, я навіть джинси купити собі не можу грошей немає
життєві історії 0
Дитині видає така на днях: – О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості
– Настю, це не зовсім нормально. Я хочу дуже серйозно з тобою поговорити. Артему 6 років, а він у тебе сам смажить яйця, котлети і навіть піцу мені хотів приготувати. Ти розумієш, що так не повинно бути? Я вже не стрималася і висловила невістці все, що думаю. У сина і невістки я буваю нечасто, бо живу в райцентрі. У мене своє господарство, город, клопоти, тому вириватися в місто вдається лише раз на кілька місяців. Але цього разу я приїхала, щоб пройти лікарів і заодно навідати родину сина
життєві історії 0
– Бабусю, я тобі яйця посмажу або піцу зроблю? Я все вмію сам! Я аж розгубилася. – Онучку, – сказала я, – бабуся зараз усе для тебе зробить.
Оці їхні вареники і пиріжки – в тому сіль, в тому кришка від пляшки, в тому цукор замість начинки, в тому перець, в тому жолудь, в тому каштан. І це, знаєте, от половина пиріжків і вареників з такими всякими приколами. І ще кілька традицій несуразних, від яких мене, якщо чесно, трохи коробить. Коли тобі попадається пиріжок зі стручком червоного перцю, який також може попастися дитині. Ну це таке собі я вам скажу
життєві історії 0
Оці їхні вареники і пиріжки – в тому сіль, в тому кришка від пляшки, в тому цукор замість начинки, в тому перець, в тому жолудь, в тому каштан.

You cannot copy content of this page