alena

Працюю вже кілька років у депутатській приймальні. – Скажіть, я можу назад в’їхати в квартиру? – безпосередньо з порога в нашу депутатську приймальню заявила яскраво нафарбована дівчина, –

Сьогодні десь о 10-й ранку я вигулював свого собаку. Повз нас проходила сімейна пара з коляскою. І тут мій пес почав гавкати. Я навіть не знаю, чому. Можливо,

Свекри мої живуть у великому селі, а ми з чоловіком і двома дітьми за 50 кілометрів у райцентрі. У нашому ж місті живе зовиця Іванна з родиною, у

Разом Василь і Тамара прожили понад 60 років. Про них говорили «не розлий вода». Вони все робили разом. Говорили один з одним про все на світі, і лише

Люба моя, мені шкода, але ж ми знали, що надії мало. – Скільки мені лишилося? – Близько чотирьох місяців. Кріпіться, люба. Чотири місяці. Це означає, що людського життя

Ну, не знаю. Може, як каже сусідка Раїса, це і не привід був дітей виселяти, але вже як є. Розповім, як було. Син Тарас і невістка Ілона одружилися

Марійко, я прийшла! – Віра з усмішкою зазирнула до кімнати коханої онуки. – Ага. Привіт, бабусю, – відповіла Марійка, не відриваючись від книжки. – Що, привіт? – здивувалася

Повернувся кілька днів тому чоловік Коля з роботи і висуває мені претензію серйозну з очима в підлогу: – Інші жінки, он, чоловікам своїм пиріжки-млинці на роботу печуть, гудзики

Їй так хотілося, щоб всі ті, хто ще снував туди-сюди по хаті і подвір’ю після прощання з бабусею, скоріше розійшлися. Златі хотілося залишитися тут тільки з родиною, обцілувати

Галя довго спостерігала за відвідувачем, а потім не витримала. – Молодий чоловік, вибачте будь ласка, але ви вже стільки часу розглядайте вітрину, не можете визначитися? – запитала галя