Ну, дружать і дружать – ходять одна до одної в гості, спільні теми для розмов, тощо. Вся проблема в тому, що моя дружина Оля постійно влаштовує мені сюрпризи у вигляді “у Алочки неї кран зламався, полагоди”, “її відвезти треба рано вранці в суботу кусь там” або “сходи з нею на ринок, у неї сумки важкі”. Останнім часом Ала почала ночувати у нас разів три на тиждень, мені тепер спокійно не подивитися футбол, тому що їм хочеться дивитися фільм або її синочку мультфільми увімкнути, а самим на кухні засідати
Моя дружина з двоюрідною сестрою Алою дуже дружні. Алочка – мама-одиначка,так вийшло – не розлучена, а саме народила від когось, та мені в принципі все одно. Ну, дружать
Жанна засиділася у Люди й Жені до темна. Розмовляли, сміялися. А коли їй настав час йти додому, Люда, звичайно, відправила чоловіка провести подругу. Ну, а як інакше? Ти не чоловік чи що? Якщо не ти, то хто?
Людмила – статна і красива жінка, про таких говорят “вогонь”. На новій роботі вона потоваришувала з колегою. Жанночка – мати-одиночка, маленька, щупленька, сіренька, наче та мишка. Оточуючі говорили:
О! Неочікувано! Доброго дня, Маріє Орестівно, – я опинилася у ступорі, побачивши за стійкою маму Олега. Щоб слідкувати за нашою родиною, свекруха влаштувалася працювати консьєржкою у наш під’їзд. Якщо цитувати дослівно маму Олега, то я: «Вдерлася у налагоджений побут чужої сім’ї». Кожен вечір вона намагається віддати Олегу листок, на якому записано все: о котрій я пішла, о котрій прийшла, що з собою принесла, кого привела. Апогеєм став мій день народження
Раніше ми жили зі свекрухою Марією Орестівною. Не в неї, а з нею: квартиру успадкував мій чоловік від батька, його батьки на той час були у розлученні, а
Вступила я у права наслідування. З чоловіком маминої подруги домовилися: я свою частину не продаю, він живе у всьому будинку, і на ньому всі комунальні платежі. Я сплачувала лише частину податку на землю наприкінці року. Через якийсь час до нього прийшла жити жінка. Спочатку вони вирішили мене вмовити, щоб я відмовилася від частини будинку. Приїжджаю. У будинок вже заселилася не тільки ця дама, а й її дочка із сім’єю
Кілька років тому мені дісталося у спадок від подруги мами тітки Яніни частина будинку. Дітей у них із чоловіком не було, родичів не лишилося. Може, звичайно, і є якісь
Ні, це просто розуму незбагненно: заміський будинок, чотири квартири, чотири, уявляєте! І все це одній людині, навіщо? Чоловік сказав, що свекри оформляють усю свою неруху на Тараса, на молодшого брата Жені. За договором ренти! У брата Жені ні сім’ї, ні дітей, зате тепер у нього буде трикімнатна у центрі Києва, скільки там може коштувати трикімнатна квартира! Дві квартири скромніші, на Троєщині, та на закуску двокімнатна у Броварах. Через кілька днів наважилася зателефонувати свекрам
Ні, це просто розуму незбагненно: заміський будинок, чотири квартири, чотири, уявляєте! І все це одній людині, навіщо? Чоловік сказав, що свекри оформляють усю свою неруху на Тараса, на
Зателефонувала у той вечір мама, і таким жвавим радісним голосом, якого я у неї роками не чула, почала говрити про дідуся та спадщину, я не могла зрозуміти про кого вона каже. Дідуся в мене ніколи не було, мій тато сирота, а з маминого боку я знала лише бабусю, яка полинула на небеса два роки тому. – Оленко, ще раз повторю, твій дідусь – мій батько, залишив тобі будинок. – Дорога онучко, Оленочко! Ти мене ніколи не бачила. Твій будинок не цей старий, твій будинок – на сусідній вулиці
Зателефонувала у той вечір мама, і таким жвавим радісним голосом, якого я у неї роками не чула, почала говрити щось про дідуся та спадщину, я не могла зрозуміти
Мої мама й тато любили один одного так, як тільки в книжках пишуть. Сорок років прожили разом, і ми не могли згадати, щоб хтось із них підвищив голос. Все в них було з усмішкою, з любов’ю, обіймалися по кутках, мов підлітки. Три роки тому пішла мати, раптово та тихо. А тато без неї не зміг довго. – Діти, прошу вас усім святим, що є на світі, не продавайте будинок після мене. Це ваше рідне гніздо! – А якщо зараз, поки він міцний, продамо, то добре можемо заробити, – сказав брат. – Я живу у комфортабельній квартирі. Відпочивати їжджу на Гоа
Мої мама й тато любили один одного так, як тільки в книжках пишуть. Сорок років прожили разом, і ми не могли згадати, щоб хтось із них підвищив голос.
Навіть не знаю, що моєму кращому другу Миколі порадити чи підказати. А сталося у його родині ось що. У його батька, дядька Івана, була велика дружня родина – брат і дві сестри, зрозуміло, у всіх діти, двоюрідні брати і сестри. Життя розмітало братів і сестер по різних куточках України, хтось осів на Донбасі, хтось в Одесі, хтось у Києві, хтось на Західній Україні
Навіть не знаю, що моєму кращому другу Миколі порадити чи підказати. А трапилося у його родині ось що. Ця історія сталася із сім’єю мого друга Миколи кілька років
Ця історія прогуділа на все наше село. Старший Василь сам себе забезпечував з 14 років, а молодший Юрко, як водиться, вже дуже був розпещений. Друга пізня дитина, він народився, коли мамі було майже 50 років, а старшому на той момент було 30. Ось Юрась і купався в коханні. І настав час ділити майно. Василь відкрив бізнес, купив дві квартири, донька пішла в інститут. Василь і так і так умовляв: хочеш, квартиру перепишу
Ця історія прогуділа на все наше село. Жили-були два брати, старший Василь сам себе забезпечував з 14 років, а молодший Юрко, як водиться, вже дуже був розпещений. Друга
Постійно гуляємо з 2-річним синочком на майданчику у нашому дворі. Територія добре впорядкована, є кілька пісочниць, містечко з лазалками, гойдалки, каруселі – все, що треба діткам. У той день була похмура погода. Ми з Арсенієм йдемо з майданчика, я дивлюся – малий мій тягне в руці дивну вантажівку. Наче наша, але щось не те. Почалися дива. А тиждень тому вирахували, що й як. Ходить до нас на майданчик матуся – манерна, доглянута, на пальцях кільця, у вухах сережки
Постійно гуляємо з 2-річним синочком на майданчику у нашому дворі. Територія добре впорядкована, є кілька пісочниць, містечко з лазалками, гойдалки, каруселі – все, що треба діткам. Із батьками

You cannot copy content of this page