– Мамо, ти не зможеш, поки у відпустці, приїхати до нас і допомогти Оленці трохи з малюками? Двійня це все-таки не жарти, а я на роботі постійно, вона з ними зашивається просто, а її мама, ти ж знаєш, далеко дуже живе! Це мій чоловік Максим  звернувся до своєї мами
– Мамо, ти не зможеш, поки у відпустці, приїхати до нас і допомогти Оленці трохи з малюками? Двійня це все-таки не жарти, а я на роботі постійно, вона
– Валеро, по п’ять яєць зранку з’їдає твоя мама. Щодня. Та ні, мені не шкода. Я розумію, що вона літня людина, що в неї маленька пенсія. Хай собі їсть на здоров’я, але ж це ненормально, вибач. Слухайте, я ніколи не думала, що найбільшою проблемою життя зі свекрухою для мене стануть яйця. Справа в тому, що ми з чоловіком вже виростили своїх дітей: дочка недавно вийшла заміж і оселилася у квартирі, яку їй віддала Наталя Іванівна, моя свекруха
– Валеро, по п’ять яєць зранку з’їдає твоя мама. Щодня. Та ні, мені не шкода. Я розумію, що вона літня людина, що в неї маленька пенсія. Хай собі
Особисті кордони і межі – ні-ні, це не про мою свекрушеньку. Та що ви, вона про таке і не чула. Дитині видає така на днях: – О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості приміряти різні стилі, і я навіть не знаю, що мені пасує, я навіть джинси купити собі не можу грошей немає
Дитині видає така на днях: – О, прийшла моя внучка Соломійка, така гарна, стильна, а як пахне! Ну, молодість. А в моїй юності у мене не було можливості
– Настю, це не зовсім нормально. Я хочу дуже серйозно з тобою поговорити. Артему 6 років, а він у тебе сам смажить яйця, котлети і навіть піцу мені хотів приготувати. Ти розумієш, що так не повинно бути? Я вже не стрималася і висловила невістці все, що думаю. У сина і невістки я буваю нечасто, бо живу в райцентрі. У мене своє господарство, город, клопоти, тому вириватися в місто вдається лише раз на кілька місяців. Але цього разу я приїхала, щоб пройти лікарів і заодно навідати родину сина
– Бабусю, я тобі яйця посмажу або піцу зроблю? Я все вмію сам! Я аж розгубилася. – Онучку, – сказала я, – бабуся зараз усе для тебе зробить.
Оці їхні вареники і пиріжки – в тому сіль, в тому кришка від пляшки, в тому цукор замість начинки, в тому перець, в тому жолудь, в тому каштан. І це, знаєте, от половина пиріжків і вареників з такими всякими приколами. І ще кілька традицій несуразних, від яких мене, якщо чесно, трохи коробить. Коли тобі попадається пиріжок зі стручком червоного перцю, який також може попастися дитині. Ну це таке собі я вам скажу
Оці їхні вареники і пиріжки – в тому сіль, в тому кришка від пляшки, в тому цукор замість начинки, в тому перець, в тому жолудь, в тому каштан.
– Мамо, розумієш, ти повинна дати моїм свекрам гроші на ремонт будинку, адже ми живемо з ними. Це я, твоя дочка, твоя онучка, твій зять. Тобі ж не байдуже, в яких умовах ми живемо? Це приблизно 700 – 800 тисяч гривень, ми з батьками вже підрахували приблизно. Я слухала дочку
– Мамо, розумієш, ти повинна дати моїм свекрам гроші на ремонт будинку, адже ми живемо з ними. Це я, твоя дочка, твоя онучка, твій зять. Тобі ж не
– Хіба це котлети? Олена, ти що в них, туалетного паперу напхала? – скривившись, мама Сашка відсунула від себе пюре з котлетою. – А пюре, ти бачила, які в ньому грудочки? Ну-ну, не думала я, що син мій таку господарку недолугу обере. Ну, прийдеться тебе вчити і виховувати! – підвела підсумок свекруха. Я готова була провалитися крізь землю.
– Хіба це котлети? Олена, ти що в них, туалетного паперу напхала? – скривившись, мама Сашка відсунула від себе пюре з котлетою. – А пюре, ти бачила, які
– Та ти що, це ж традиція! Один стакан – і ти своя, – додала свекруха. – Ох, Віко, ну як так можна? Це ж сервіз, який я тільки на свята дістаю! Я стояла посеред кухні, стискаючи в руках піднос із тарілками, які щойно розлетілися на підлогу. Шматочки посуду лежали всюди, і я тільки встигла підняти очі, як почула з-за спини голос свекрухи
Я стояла посеред кухні, стискаючи в руках піднос із тарілками, які щойно розлетілися на підлогу. Шматочки посуду лежали всюди, і я тільки встигла підняти очі, як почула з-за
В конверті, з яким я прийшла до свахи, лежало 200 євро. Ну, я можу собі це дозволити, оскільки працюю за кордоном. Зараз оце на місяць приїхала додому на новорічні свята. У моєї свахи було День народження, точніше, ювілей. Але потрапити до неї в самий день свята я не змогла, бо мала дуже важливу зустріч по роботі. Я співпрацюю з деякими українськими підприємствами, і це для мене важливо, тому довелося їхати. Наступного дня я вирішила піти привітати її особисто. Поклала в конверт 200 євро
В конверті, з яким я прийшла до свахи, лежало 200 євро. Ну, я можу собі це дозволити, оскільки працюю за кордоном. Зараз оце на місяць приїхала додому на
– Як це ми вам повинні гроші віддати, свахо? Ви їх з доброї волі висилали щомісяця ці 500 євро своїм дітям, а те, як вони вже витрачали, ну це, вибачте, це вже їхня особиста справа. Ці слова сказала мені в очі моя сваха, мати мого зятя. Стою я на подвір’ї їхнього свіжовідремонтованого будинку, із блискучими вікнами, новим парканом, і просто не вірю своїм вухам
– Як це ми вам повинні гроші віддати, свахо? Ви їх з доброї волі висилали щомісяця ці 500 євро своїм дітям, а те, як вони вже витрачали, ну

You cannot copy content of this page