olesya
— Я вже й забула, коли востаннє купувала собі щось дорожче за господарське мило, — сказала я доньці, коли вона забігла на хвилину позичити грошей на нові туфлі.
На тридцять п’ятий день народження мати принесла мені набір кухонних рушників. Дешева тканина, синтетика, яка навіть воду нормально не вбирає. Вона поклала їх прямо на мою італійську стільницю
— Марино, ти тільки не кричи, але мама вважає, що ця плитка у квіточку в кухні буде виглядати по-селюцьки, тому ми замовили однотонну сіру, — сказав Ігор, навіть
— Я вже все вирішила, Катрусю, твоя донька вступатиме на економічний, бо там у моєї куми знайома деканша, а ці твої малювання — то лише дурня і трата
— Мамо, мені терміново треба 40 000 гривень, бо Альона виставила умову, що без нормального відпочинку в Туреччині вона від мене піде, заявив мій Андрій прямо з порога,
— Олю, благаю, ти — моя остання надія, — голос мого молодшого брата Тараса у слухавці тремтів так сильно, що мені мимоволі передалася його паніка, — якщо я
— Олено, ти хоч розумієш, що ти зараз кажеш? Ти хочеш виставити мене на вулицю з хати, яку ми з твоїм Миколою по цеглині збирали? — я стояла
— Ти що, вже за власницю себе тут маєш, що без мого дозволу землю риєш? — Світлана стояла посеред забур’яненого подвір’я, гнівно вказавши пальцем на розкладені рядками саджанці
Я думала, що моя свекруха закриває десятки банок огірків для своєї комори, а виявилося, що вона потайки носить їх на ринок, аби назбирати грошей на ліки для моєї
— Мамо, ви ж розумієте, що на такий день народження соромно прийти з порожніми руками, бо люди не зрозуміють, — Олена поправила свою нову сукню, яка коштувала як