olesya

— Ти тільки подивися на ці стіни, Юлю, вони ж наче дихають, — промовив мій брат Андрій, оббиваючи стару штукатурку так завзято, ніби під нею був схований скарб.

— Ти справді збираєшся проміняти міжнародну економіку на ці брудні забігайлівки й каструлі, Оксано? — я так сильно гепнула папку з документами на стіл, що аж горнятко з

Завжди думала, що самотність має смак черствого хліба, але того ранку вона віддавала холодним залізом дверного замка, який я ніяк не могла прокрутити. — Та що ж ти

— Оце твоє вариво навіть собакам соромно вилити, Оксано, — Галина Петрівна відсунула від себе тарілку з помаранчевою масою так різко, що кілька крапель солодкуватого гарбузового крему таки

— Мамо, тату, ви зараз серйозно просите в мене 300 000 на ремонт квартири для Дениса? — я ледве стримала голос, щоб він не зірвався на крик, дивлячись,

— Ти знову за своє, Степане? Тобі мало того, що дитина батька бачить тільки на фотографіях у Вайбері? — Оксана стояла біля вікна, нервово поправляючи штору, і її

Я не знав, що в тій кімнаті з плакатами на стінах росте чужа людина, поки мій син не подивився мені в очі й не запитав, чи пам’ятаю я

— Мамо, я чекаю дитину, — прошепотіла я тоді, вчепившись пальцями в пластикову кришку столу, а вона лише важко видихнула і, не дивлячись на мене, відказала: — Значить,

— Це ж треба було так вляпатися з тим подарунком, Андрію, ти тільки подивися, вона ж на мене тепер навіть очима не накине — випалила я, зачиняючи двері,

— Ти справді віриш, що твій диплом філолога, який покрився пилом за п’ятнадцять років сидіння вдома, комусь потрібен? — Андрій відкинувся на спинку стільця, дивлячись на мене з